Діти взяли вихідні на роботі та приїхали в будній день до мене, а мене немає. Телефон я забув вдома, тому вони й не могли до мене додзвонитися. За цей час вони встигли обдзвонити й мiлiцiю, і лikapнi, і навіть, mo pги.

Після смерті дружини я залишився жити один. Діти вже давно мають власні сім’ї, тільки час від часу приїжджають в гості провідати мене. Вони вже давно не приїжджали, тому я подумав, що швидше за все вони приїдуть вже на іменини до мене, тим більше випадають на вихідні. Провідають, потішать внуками та поїдуть назад. До того ж діти знають, що іменини я ціную більше, ніж день народження, тому я вирішив, що потрібно трішки підготуватись до гостей, тому старався щось купити та приготувати смачне до столу.

Настала неділя, свято Петра та Павла. Я вже чекав довгоочікуваних гостей. До обіду я постарався накрити на стіл, а потім тільки сидів біля вікна та виглядав дітей. Ближче до вечора я зрозумів, що діти не приїдуть, мені стало трохи образливо, що вони забули та навіть не привітали мене хоча б телефоном. Я вирішив подзвонити та поцікавитись їхніми справами. Я виявився правим, вони все-таки забули, проте вони додали, що наступних вихідних обов’язково приїдуть.

Я вирішив вийти трішки прогулятись в парк, бо влітку вдень неможливо гуляти через спеку. Там я зустрів свого давнього товариша, з яким колись разом працювали. Ми щось розмовляли й він запропонував поїхати до нього на дачу, там неподалік є річка, то могли б й порибалити. Я спочатку почав відмовлятись, а потім подумав, а чому б і ні? Через дві години ми вже виїхали. На природі й згодились страви, які я готував для частування дітей. А взагалі ми дуже класно провели час: і риби наловили доволі багато, і відпочили. У той момент я пожалів, що у мене немає власної дачі, куди можна було просто втекти відпочити.

Після повернення додому мене чекала несподіванка. Як виявилось моїх дітей почала гризти совість, що вони забули привітати мене, тому вони взяли вихідні на роботі та приїхали в будній день до мене, а мене немає. Телефон я забув вдома, тому вони й не могли до мене додзвонитися. За цей час вони встигли обдзвонити й міліцію, і лікарні, навіть, морги. Діти були розлючені, адже вони переживали та шукали мене, проте вони заспокоїлись й були раді, що зі мною все гаразд. Того вечора ми провели багато часу на кухні, слухаючи мої розповіді про відпочинок та куштуючи страви із риби.

Оцініть статтю
Дюшес
Діти взяли вихідні на роботі та приїхали в будній день до мене, а мене немає. Телефон я забув вдома, тому вони й не могли до мене додзвонитися. За цей час вони встигли обдзвонити й мiлiцiю, і лikapнi, і навіть, mo pги.