Юля знала про свою красу й прекрасно розуміла, що має хороший козир у рукавах. Дівчина ще зі школи зрозуміла, що завдяки своїм природним даним можна значно полегшити своє й без того нелегке життя. Батько пияка, мати хатня господиня, що звикла усе замовчувати та терпіти. Юля ночі не спала й все мріяла про той день, коли пакуватиме свої пожитки, власне й пакувати нічого, та піде з цього дому раз та назавжди.
Власне кажучи, особливих надій щодо своєї освіти вона не плекала. Так, красою Господь її обдарував, а от розуму пошкодував. Добре, що у класі був Павло, такий собі хлопець заучка. Він знав про все на світі. Що б його не запитали, у Павла завжди була підготовлена відповідь. Власне він і допоміг Юлі вступити до того ж університету, що й сам.
Хлопець старанно виконував подвійну роботу, бо вчився не лише за себе, а й за свою однокласницю за сумісництвом одногрупницю. Юля знала, що хлопець просто шаленіє від неї. Їй достатньо було поплескати віями та подарувати Павлові щиру посмішку, так він готовий на все заради ще одного такого погляду.
Дівчина мріяла вийти заміж вдало, щоб не довелося працювати та труситися над кожною копійкою. Були у неї такі залицяльники, але в основному усі одружені. Юля прекрасно розуміла, що перспективи з такими чоловіками нічого й чекати, бо вони не відмовляться від своїх зразкових дружин заради молодого тіла.
Так і пролетіли її роки навчання в безрезультатному пошуку, а тут Павло, який нікуди не дівся й зізнався у своїх почуттях. Юля вже думала відправити його якомога далі, але довідалася про перспективи хлопця. Він найкращий випускник, зразковий студент й прекрасний кандидат на посаду викладача. Потрібно було лише вступити в аспірантуру та написати якусь там писанину, щоб показати, який же він розумний.
Дівчина вирішила, що це і є її шанс забезпечити собі гідне майбутнє. Їй здавалося, що викладачі отримують просто захмарні зарплати, а ще ж «подяка» від студентів. Значить житимуть вони поживатимуть й добра наживатимуть. Розписалися після випускного, а невдовзі дівчина завагітніла. Вона не хотіла ставати мамою так рано, але дитина ще міцніше прив’яже Павла біля неї. Народила Юля донечку, таку ж красуня, як і її мати.
Роки бігли, дитина росла, а у житті подружжя нічого не змінювалося. Та ж сама кімнатка у гуртожитку, тролейбус та продукти по акції. От і марніє її краса поруч із чоловіком, який виявився надто принциповим, щоб бруднити руки хабарями. Ох і сердилася Юля на себе через свою помилку. Якби знала, що Павло такий, ніколи б не вийшла за нього заміж. Але ж він піклується про неї, ніколи не підвищує голос, в усьому допомагає. Старається догоджати й навіть має намір зайнятися репетиторством.
Та чи достатньо цього, щоб і надалі купувати речі у секонді, користуватися дешманською косметикою, мати лише один комплект дійсно якісної спідньої білизни та мити голову шампунем зі жахливим складом? Юля й собі вирішила влаштуватися на роботу. Вона змусила Павла замовити за неї словечко й отримала посаду лаборантки. Зарплата мізер, фактично нічого не змінилося, але помічаючи спраглі погляди молодих студентів, які захоплюються її красою, Юля отримує хоч якесь задоволення від свого життя.
Інші викладачі дивляться на неї вороже. Вони жалюгідні ботани, які нічого не тямлять у красі та справжніх радощах життя. Вона знає, що жінки їй заздрять, а чоловіки потайки хотіли б опинитися на місці Павла. Юля на те все не зважає. Жінка так-сяк робить свою роботу й за чесно зароблені гроші купує новий «старий» одяг, щоб складати нові образи та ловити на собі нові заздрісні погляди.
