Діана зі своїм чоловіком та маленькою донькою переїхали у наш будинок нещодавно. Вони купили квартиру по сусідству із нами, тож ми швиденько познайомилися та навіть встигли подружитися. У мене також є син на рік старший від доньки Діани. Наші чоловіки працюють до вечора, тож матусі в декреті частенько «зависають» на дитячому майданчику.
Я помітила, що дочка наших сусідів дівчинка дуже розпещена. Вона звикла без зайвої сором’язливості прямо вимагати все, що заманеться. Якщо ж батьки відмовляють дівчинці, то вона влаштовує істерику й все одно отримує бажане.
Ми з чоловіком виховуємо свого сина інакше. Михасик знає, що татко важко заробляє гроші. Перед тим, як піти до магазину я розкладаю перед сином гроші й пояснюю скільки на що потрібно витратити. Якщо в кінці щось залишається – ми домовляємося, що можемо купити нову іграшку. Якщо ж витрат більше, то дитина залишається без іграшки й син спокійно ставиться до цього. Мені не доводиться червоніти за свою дитину й у магазин я його беру із собою без зайвих хвилювань, що він може влаштувати істерику.
Так от, сиділи ми з Діаною на лаві, поки наші діти гойдалися на гойдалках. До нас приєдналася ще одна матуся зі своєю донечкою. Дівчинка тримала на руках красиву ляльку. Коли дочка Діани побачила її, то почала видирати у дівчинки її іграшку й кричати, що й собі хоче таку. Діана поспішила забрати доньку й почала пояснювати, що не можна видирати іграшки в інших. Якщо вона хоче погратися, потрібно попросити дозволу.
Дівчина не хотіла слухати матері, вона впала на землю, совала ногами й кричала, що хоче ляльки. Бідолашна мати почервоніла від сорому, вона благала доньку підвестися й припинити істерику, але дитина не звертала не маму жодної уваги. Довелося Діану силоміць підіймати дочку й нести на руках додому, поки та видиралася.
Мій син став свідком цієї ситуації. Йому було ніякого й він не знав, як на це все реагувати. Ми вирішили раніше піти додому. Коли зайшли у квартиру, Михасик запитав:
-Мамо, а чому вона себе так поводила? Хіба ж вона не розуміє, що це не красиво й матері може бути соромно? – дитина дивилася на мене своїми розумними оченятами й чекала на пояснення.
-Синку, усі дітки різні. Це мені пощастило, що ти у мене такий слухняний й хороший.
-Тобі ніколи не доведеться за мене червоніти, бо чого, чого, а нової ляльки я точно не вимагатиму.
Ми розсміялися, сподіваючись, що після цієї незручної ситуації батьки вередливої сусідки нарешті почнуть перевиховувати своє чадо.
