З вісімнадцяти років я приїхав від батьків у місто. Навчався, а паралельно підробляв на різних роботах. Ким я тільки не був: і офіціантом, різноробом, кур’єром… Мені неважливо, яка була професія, мені важливо скільки за неї платили.
Я поставив ціль та чітко до неї йшов. Заробив на свій перший автомобіль, а згодом і на квартиру. Це без жодної допомоги батьків, чи інших багатих родичів.
Я познайомився з гарною дівчиною. Ми почали зустрічатися, а згодом почали планувати майбутнє. Я сказав, що ми будемо орендувати житло. Щоб не було такого, що живемо у неї чи у мене. Дівчина погодилася з такою моєю позицією.
Але десь через два тижні повідомила мені, що у них скорочення на роботі. Відповідно орендувати житло вона не погоджується, адже це не входить у її витрати. І поставила мене перед фактом: або живемо у моїй квартирі або розходимося.
Від такого розвитку подій я був шокований. Настільки меркантильний вчинок. Я в той же день порвав стосунки з цією дівчиною. Наші шляхи з того моменту так і не перетиналися. А я щасливий, що ці стосунки не перейшли на більш серйозніший етап.
