Я працюю електриком в пологовому будинку.
Якось мені довелося лагодити проводку в палаті, де лежала новонароджена дівчинка. Дівчинку на деякий час перевели в іншу палату. Немовля було передчасно народжене та лежало в боксі.
Я одружений уже 9 років та ми з дружиною не можемо мати дітей.
Коли бокс з дівчинкою перевозили, я поглянув на неї та ахнув від здивування: вона була надзвичайно красивою.
Закінчивши роботу я запитав у медсестри про цю дівчинку. Жінка сказала, що мама від дитини відмовилася. Вона уже два дні тому як виписалася з лікарні.
Прийшовши додому я не міг забути обличчя тієї дівчинки, розповів про все дружині. Вероніка відразу зрозуміла до чого я веду та сказала, що згодна на установлення цієї дівчинки.
Наступного дня я знову повернувся в те відділення та запитав що потрібно робити для усиновлення.
Лікарі сказали, що вона ще слабка і має полежати у відділенні. За цей час ми маємо шанс оформити документи та встигнути її забрати, поки це не зробили інші батьки.
Вероніка взяла на роботі вихідний та ми зайнялися оформленням документів.
Батьки дружини були категорично проти. Вони казали, що дівчинка передчасно народжена і може мати проблеми зі здоров’ям. Навіщо нам такий тягар? Та Вероніка нікого не слухала і правильно.
Коли я був на роботі, то раз у раз заходив до новонародженої дівчинки, дивився як її стан.
Дівчинка йшла на поправку, наче відчувала, що її хтось чекає та вона комусь потрібна.
Коли документи вже були готові, нам дозволили разом з дружиною подивитися на нашу майбутню донечку. Вероніка, побачивши дитину, почила заливатися сльозами. Їй було дуже шкода цю дитину. Хто ж міг відмовитися від такого янголятка?
Залишалося зовсім трішки до виписки нашої донечки. Вероніка уже купила для неї одяг, а я зібрав ліжечко.
В день виписки я не побачив батьків Вероніки. Це мене трішки засмутило. Було шкода, що вони не підтримують нас. Та Вероніці, здається, на це було байдуже. Вона уся світилася від щастя.
Стан дитини в основному був задовільний, але у неї залишилися деякі проблеми зі здоров’ям. Ми стійко долали усі труднощі разом із дружиною.
Коли нашій донечці виповнився 1 рік, до нас в гості завітали батьки Вероніки. Вони прийшли привітати свою онучку та сказали, що помилялися, коли не підтримували нас у цьому рішенні.
