У зимовий холодний вечір Іринка сиділа вдома сама і малювала на аркуші паперу. Спочатку зобразила ангела, який з неба спускається на землю. За уявленням дівчинки, ангели або Ісус приносять людям добро, якщо їх щиро попросити. Дівчинка завершила малюнок, склала аркуш у кілька разів, заховала під подушкою, і пішла спати.
Батьків удома не було. Але для Іринки це вже звично. Їй навіть спокійніше, коли їх немає. Вона не любить, як вони сваряться між собою або п’яні горланять пісень.
Вона вже давно навчилася сама здобувати собі їжу. Одягається у все, що Бог послав, щоб було тепліше, і всідається на лавочку при вході в магазин. Люди добрі, якщо не куплять булку, то дадуть якусь копійку. І за кілька годин вона зможе купити собі бодай пів хлібини і солодку цукерку.
Останнім часом до неї почала приглядатися одна пані, розпитуючи хто вона і звідки. Іринка розповіла, як є. Жінка скрушно похитала головою і одразу дала їй пів батона, кілька мандарин і шоколадку.
Дівчинка аж рота розз’явила – давно до неї не проявляли такої щедрості. Через тиждень вона знову зустрілася з тією ж панею. На вулиці було зовсім холодно – зима. Зіщулившись у своїй благій одежині, Іринка чекала, що їй подадуть милостиню (бодай булку чи шматок хліба), і вона побіжить додому грітися. А тут ця хороша пані вийшла з магазину і зупинилася біля вкляклої від холоду Іринки.
-Ходімо зі мною, дитино, – несподівано мовила вона. – Зігрію тебе, нагодую.
Іринка пішла. Удома жінка переодягнула дівчинку в іншу одежу, посадила за стіл і нагодувала смачною-пресмачною кашею. Опісля сказала, що вона може залишитися в неї. Лиш, може, батьків якось попередити, щоб її не розшукували.
Дівчинка відповіла, що батьки рідко бувають вдома, а якщо й приходять туди, то не звертають на неї уваги.
Так Іринка заночувала в цієї милої пані. Їй було тут дуже затишно. З кухні пахло свіжоспеченим хлібом.
Наступного дня Іринка все-таки побігла до свого дому, щоб поговорити з батьками, але їх, як і вона передбачала, не було вдома. За домовленістю вона знову повернулася до пані Катерини.
Саме була неділя. Пані Катерина готувала різні наїдки. Мала Іринка любувалася, яке усе смачне і красиве у її будинку, що став для неї пристанищем.
Дівчинка через вікно спостерігала за сніжинками, які щораз щедріше встеляли землю. Вона думала про ангела, якого намалювала нещодавно. Вірила, що це він допоміг їй знайти цю добру пані. Що він зараз спостерігає за нею, тому Іринка несподівано для себе самої підійшла до Катерини й обняла її своїми рученятами і поцілувала в руку. Жінка струсила сльозу і погладила дитину по русявій голівці.
