Інна була дитиною від першого шлюбу Людмили. Батько дівчинки моряк, часто ходив у плавання та роками не бував вдома. Жінці не вистачало чоловічого тепла та ласки, тож вона захотіла аби чоловік покинув свою роботу та знайшов місце вдома, біля них з донечкою. Він відмовився, бо не міг відмовитися від плавання, тож вони розлучилися.
Рік пожили біля батьків Люди, поки жінка не знайшла нового чоловіка. Стас був відповідальним та дотепним, а найголовніше, він був поруч. Вони одружилися й Інна з мамою переїхали жити у нову квартиру.
Зовсім скоро Люда повідомила дочці та чоловіку радісну новину про майбутнє поповнення. Після народження хлопчика, вся увага батьків була на ньому. На Інну більше ніхто не зважав. Вона ніби перетворилася не невидимку. Про її існування згадували, коли потрібно було чимось допомогти.
Дівчинка зрозуміла, що тепер вона сама по собі й не повинна випрошувати любов у матері, яка зациклена на немовляті та тому, як утримати нового чоловіка біля себе. Інна гарно навчалася й з легкістю вступила до університету на державну форму навчання. Вона ніколи не припиняла спілкування зі своїм рідним татом, який обіцяв допомагати в разі потреби.
Коли Інна навчалася на першому курсі, батько зробив їй шикарний подарунок на день народження про який попросив нікому не розповідати. Він вручив їй ключі від сучасної однокімнатної квартири в новобудові. Дівчина вирішила вчинити так. Вона й далі жила в гуртожитку, а свою новеньку квартиру здавала в оренду за досить високу ціну. Отримані гроші вона клала на депозит. За сім років навчання там назбиралася гарна сума й Інна купила собі ще одну квартиру.
В одній жила, а іншу здавала в оренду. Таким чином могла не працювати, але дівчина не з лінивих. Вона влаштувалася на роботу й отримувала гарну зарплатню. Життя було прекрасним. Поки в нього не повернулася мати. Вона причепилася до колишнього чоловіка за виплату аліментів. Коли почула, що він вже все віддав дитині, розлютилася.
Зателефонувала до Інни й запитала, що він мав на увазі. Вона й зізналася, що батько подарував їй квартиру.
-Так навіщо ти тоді ще одну купувала, якщо в тебе вже є одна? Та це не важливо. Значить, ти одну з них подаруєш своєму братові!
-Мамо, ви не помічали мене останні років десять, тож будьте такі ласкаві, не помічайте й далі.
Дівчина поклала слухавку й цим дала зрозуміти, що не бажає знатися зі своєю «сім’єю».
