Дмитрик спостерігав за перехожими. Сьогодні видався особливо холодний день. Хлопчик стоїть зовсім трохи, а замерз. Ручки посиніли, ніжки не відчуває. А йому ще ніхто не подав ні копієчки. Він завжди приходить на одне і теж місце просити милостиню. Біля церкви. Там багато стоїть бабусь і дідусів, немічних. Де вони ночують? Дмитрик не знає. Добре що в нього є де переночувати, і батьки в нього є. Тільки чи пам’ятають вони про нього?
Тато з мамою давно не звертають уваги на свого сина. В них одна турбота. Де знайти пляшку і розпити її удвох. А Дмитрик голодний. Мама ніколи не цікавиться, чи поїв синок, і взагалі, де буває весь день. Навіть коли хлопчик прийде додому, вони його не помічають. Ось і сьогодні зранку Дмитрик прийшов на кухню, а там одні порожні пляшки. Їсти зовсім немає нічого. Тому хлопчик зібрався і пішов на своє місце. Якщо пощастить, хтось кине копієчку, купить булку.
Коли вже несила стояти, замерз так, що встояти не міг, до нього підійшов дядя. Він був одягнений в теплу куртку. Дмитрик підняв на нього очі. Чоловік не поспішав давати гроші. Він почав розпитувати, як звуть, де живе. Хлопчик нехотя відповідав на питання і весь час спостерігав за рукою дяді. Коли вже він дістане гроші, і покладе Дмитрику в коробочку. Але чоловік все запитував. Задовольнявшись відповідями, дядя запропонував хлопчику піти з ним у кафе поїсти.
Дмитрик від такої пропозиції не відмовився. Він сам хотів іти звідси. Адже замерз зовсім. Вони пішли в кафе. Чоловік назвався Анатолій Іванович. Він купував Дмитрику все, на що той вказував пальчиком. Сіли за столик. Хлопчик уплітав за обидві щоки. Він поїв усе, що купили. Від тепла і ситості у Дмитрика закриваються очі. Він схилився на столик і почав дрімати. Як добре, що гарний дядя пригостив його. Анатолій Іванович підняв сонного Дмитрика і поніс до машини. Він повіз хлопчика до себе додому. Розповість дружині, вона його зрозуміє. Адже діток у них немає.
Коли відкрив двері, Оксана мовчки пропустила чоловіка у квартиру. Дмитрика поклали на диван. Анатолій Іванович розповів дружині, як зустрілися з цим милим хлопчиком. Оксана вислухала уважно, потім зібралася і сказавши, що скоро прийде, вийшла. Повернулася через годину з пакетами. До того часу Дмитрик проснувся і роздивлявся кімнату. Він побачив, як добра тьотя подає йому подарунки. Хлопчик радісно приміряв обновки.
Наступного дня вони всі втрьох поїхали на квартиру, де жив Дмитрик. Відкрив двері тато. Анатолій Іванович розповів, що від нього хочуть, щоб написав відмову від сина, він і його дружина. Їм заплатять. Після цих слів вони обоє написали відмову, коли побачили, скільки грошей їм дали, про сина зовсім забули.
