Я перейшла у другий клас, коли мама відправила мене на виховання до бабусі, мов вона зараз не має можливості мене виховувати. Я і бабуся прекрасно знали, що справа не у «можливості», а у її новому чоловікові, якому зовсім не подобалась дитина від іншого чоловіка, а мама почала ним просто марити, тому й ослухатися навіть не подумала.
Бабуся прийняла мене, як рідну доньку, хоча й мою маму вона недолюблювала всім серцем. Жили ми лише на її пенсію, можна сказати, виживали.
Її дуже тішило, що характером я вдалась у її покійного чоловіка, а не у маму. Вона завжди була поруч, підтримувала мене й була моєю справжньою сім’єю.
Її не стало, коли мені було 19 років. На щастя, вона не забула написати на мене дарчу на її трикімнатну квартиру і я мала де жити.
Минуло пів року і на порозі моєї квартири з’явилась мама, яку я не бачила понад 10 років і яка навіть не захотіла прийти на похорон бабусі. Спочатку вона говорила про те, як сумувала за мною, а потім перейшла до того, що її дійсно цікавило. Вона заявила, що я повинна обмінятися з нею квартирами, бо її з вітчимом незручно жити в однокімнатній, а мені одній не потрібно аж три кімнати.
Я відповіла, що нікому нічого не винна й на свою адресу почула чимало образливих слів й найсмішнішим було те, як вона називала мене невдячною за те, що народила й виховала мене.
Я її вигнала зі своєї квартири й наступні п’ять років знову провела без неї.
За ці п’ять років я стала дружиною й матір’ю милого трирічного хлопчика.
Коли на моєму порозі з’явилась заплакана мама, це не викликало у мене жодних емоцій. Я вислухала її історію про те, що вони з вітчимом продали квартиру збиралися купити більшу, але він зник зі всіма грошима і її нікуди було дітися. Вона була переконана, що цього разу я точно пошкодую її й запрошу жити зі своєю родиною, але вона знову помилилася.
Я дозволила її переночувати у своєму домі лише одну ніч. А наступного ранку зателефонувала немічній бабусиній подрузі, якій потрібна була допомога у догляді й запропонувала маму, як помічницю з умовою, що та зможе там жити.
Жінка відразу погодилась. Звичайно, моїй мамі це не сподобалось і вона влаштувала знову справжній скандал з криками про те, яка я невдячна. Але вибору у неї не було, тому вона все-таки відправилась до тієї бабусі.
Я не можу зрозуміти за що я повинна бути вдячна матері, яка покинула мене на бабусю й проміняла на чоловіка, а потім відвідала лише два рази? Можливо, я щось не розумію, але за таке не говорять «дякую»!
