Мій чоловік у першому шлюбі має доньку. Сьогодні в неї день народження. Вона живе з матір’ю, яка також вдруге вийшла заміж. Проте часто нас відвідує. І навіть у нас живе. Місця у нас достатньо.
Я вже звикла до таких стосунків. Дитина хороша і в нічому невинна, що її батьки не змогли знайти спільної мови.
Нині Оля забажала відсвяткувати день народження у колі нашої сім’ї. Мені ця ідея не дуже сподобалася тому, що на святі повинна бути її матір. Себто колишня дружина мого чоловіка. А я не дуже раділа її появі у нашому домі. Тим паче вона надто багато любить говорити і до того ще й голосно сміятися. Цей її сміх часто кидав мене в дрож.
От і сьогодні приїхала і забажала розглянути нашу оселю. Я б, звісно, її не впустила бігати по всіх наших кімнатах. Заглядати в спальню, вбиральню й таке інше. Але мій чоловік, як півень, серед курок почав перед нею відчиняти двері всіх кімнат і хизуватися дорогими шторами, меблями, люстрами.
-Тіпун тобі на язик, – спересердя подумала про нього. -Знайшов перед ким своїми маєтками хвалитися.
Я не хотіла стрічатися з «колишньою» поглядом, тому пішла до кухні і вдавала вигляд, що пораюся біля плити. Але він «свою» Катрю і сюди привів.
-Добридень, – привіталася. – Познайом мене, Славіку, з своєю дружиною. Адже нам сьогодні за одним столом сидіти доведеться, – не вгавала гостя.
-Я – Настя!, – коротко відповіла за чоловіка. А сама всередині злюся, що це вона розпоряджається всім, наче в себе вдома.
Не знаю, чим би все закінчилося, коли б чоловік не зловив мій настрій і несподівано запропонував:
-А чого це нам у такий день сидіти вдома. Я замовив столик у найближчому ресторані. Адже дата в дитини все-таки гарна – дванадцять років.
Я ледь собі язика не вкусила від несподіванки. Але була рада його кмітливості. Бо все-таки не хотіла бути слугою в колишньої свого чоловіка.
