Коли мене везли в пологовий будинок, я не вірила, що буду народжувати. Я думала, що подивляться, і скажуть «приїздіть пізніше». Молода, зелена, не розуміла наскільки все серйозно, і звичайно додому відпускати ніхто не збирався.
Дякуючи богові, після кількох годин страждань, на світ появився мій синок. Почуття, які переповнюють на ту хвилину, незрівнянні ні з чим. Дивлячись на свого малюка відчуваєш таку радість, гордість, любов, дивишся на миле личко, і розумієш, що це і є сенс життя. Ми з жінками, лежачи в палаті, розповідали кожна про своє життя, про кохання, і милувались кожна своєю крихіткою.
На той час до пологового привезли дівчину, яка прямо на вулиці втратила свідомість. Небайдужі перехожі викликали швидку допомогу. Дівчині було зле, до свідомості не приходила, тому її зразу ж повезли в операційну. Ми бачили, як забігали лікарі та медсестри, тому всі питання, які виникали у нас з приводу малечі, перепитували один в одного, щоб не заважати лікарям.
Пройшло немало часу відтоді, як привезли ту дівчину. І ось нарешті двері нашої палати відкрились, і її привезли до нас. Вона ще не проснулась від наркозу, на вигляд дівчина була бліда, і малюка з нею не було. Ми замовкли, кожен думаючи про своє, і боячись навіть думати про непоправне. Але медсестра заспокоїла, що з дівчинкою, яка народилась, все гаразд, і принесуть пізніше, коли мама отямиться. Прийшла до свідомості Світлана (так звуть дівчину), вже під вечір. Спочатку не могла зрозуміти де вона, що з нею, і де її малюк, оскільки погладила себе по животу, а він плоский. Сльози появились в очах Світлани, та медсестра, яка тільки зайшла, заспокоїла, що з її донечкою все добре. Потім, пізніше Світлана розповіла нам свою історію.
Вони з чоловіком жили добре, раділи, що скоро стануть батьками, і буде в них повноцінна сім’я з дитячим сміхом, щебетом. А в той день вони посварились за якусь дрібницю, зараз і не пам’ятає за що. Світлана вибігла з дому засмучена, і пішла пройтись парком, щоб заспокоїтись, та різкий біль за секунду пробіг через все тіло. Ще пам’ятає, як по ногах потекло щось тепле, коли нагнулась, щоб подивитись, побачила кров, і більше нічого не пам’ятає. На щастя швидка допомога встигла, і лікарям вдалося врятувати не тільки маму, а і дитя. Ми вдячні лікарям за їхню таку нелегку і потрібну працю.
