У 18 років я поїхала підкорювати столицю. Влаштувалася на роботу в турагентство. Там познайомилася з Веронікою. Ми дуже швидко знайшли спільну мову та подружилися. Почали разом винаймати квартиру. На роботі справи йшли в гору, у нас було багато замовлень. Завдяки наполегливій праці, я отримала хорошу винагороду: премію за найкращого працівника місяця. Це дозволило мені отримати підвищення й заробляти ще більше. Так я купила собі власне авто. Я жила у власне задоволення й ні в чому собі не відмовляла. Вечеряла в дорогих ресторанах, купувала брендові речі літала на вихідні за кордон. Купувати власне житло поки не збиралася, мене все влаштовувало.
Під час однієї з поїздок за кордон в літаку я познайомилася з Антоном. Ми обоє летіли до Києва, сиділи поруч. Якось розговорилися й він запросив мене на побачення. Уже ввечері ми танцювали під дощем й палко цілувалися. Це було кохання.
Антон мав власну квартиру й бізнес. Він займався тим, що приносило йому задоволення. Тож ми обоє були забезпечені й реалізовані. Через декілька місяців побачень коханий зробив мені пропозицію, я просто не змогла сказати йому ні. Почалася підготовка до весілля.
Я хотіла, щоб все пройшло на найвищому рівні. Наше весілля має стати найбільшою урочистістю року. У своїх мріях я уявляла дорогий автомобіль, який підвезе нас до РАГСу, дизайнерська весільна сукня, найкращий ресторан, фотозона з живими квітами, флористи для оформлення залу, жива музика й вишукані страви. І одразу після весілля ми з чоловіком мали б відправитися у медовий місяць до Таїланду.
Усе це вимагало чималих коштів, тож ми разом відкладали гроші на наше свято. З кожним днем наближалася омріяна дата. Підрахувати й осягнути все було просто неможливо. Крім того, ми не були спеціалістами у цій сфері й не знали, як краще зробити. Нам потрібна була людина, яка була спеціалістом у цій сфері й змогла організувати все на найвищому рівні. Коли ми стали отримувати чеки про оплату, то не могли повірити власним очам. За витрачені кошти можна було б спокійно купити трикімнатну квартиру з євроремонтом.
Я сказала Антонові може нам варто ще раз все краще обдумати. Весілля це звичайно добре, але ми не настільки заможні, щоб дозволити собі спустити кругленьку суму за один вечір. «Нумо подумаймо про наше майбутнє!»
Антон був радий, що я перша затіяла цю розмову, адже сам був не радий нашій затії. Ми вирішили зіграти невелике весілля для найближчих нам людей й на зекономлені кошти купити нову квартиру. Щодо подорожі, наречений настояв, щоб ми все ж відпочили. Тільки не в Таїланді, як я планувала, а у селі, де Антон виріс. Не можу сказати, що була в захваті від цієї пропозиції, але вирішила не показувати нареченому своє невдоволення.
Як тільки ми відбули весілля, яке і без запланованих мільйонів вийшло бездоганним, вирушили у наш медовий місяць. У селі нас зустріла мати Антона. Надзвичайно мила та приємна жіночка. Мені вона дуже подобалася, я відчувала, що це взаємно. Щоб дати нам можливість побути удвох й не заважати нашому медовому місяцю, мама на тиждень переїхала жити до своєї подруги й куми.
Свекруха жила у прекрасному місці. Будинок був побудований на краю села біля ставка та лісу. Свіже повітря, тиша й спокій – це все було набагато краще будь-яких моїх сподівань. Кожного ранку ми з Антоном зустрічали світанки й милувалися дивовижним заходом сонця. Всі ці краєвиди зводили мене з розуму. Я відчувала шалений приплив енергії та натхнення. Поруч завжди був коханий чоловік. Саме в цьому місці я відчула себе по-справжньому щасливою.
Після повернення у звичний ритм життя ми таки придбали квартиру на зекономлені гроші. Через деякий час після закінчення медового місяця я зрозуміла, що вагітна. Ми жили в очікуванні народження нашого маленького дива. До появи на світ донечки ми багато подорожували. Відвідали безліч країн Європи, але жодна з них не зрівняється з тим дивовижним місцем у маленькому селі, де я відчула себе окриленою.
