Гаразд, мама мені таки повірила.
Це сталося під час Великодня минулого року. Була ніч, десь о восьмій, саме у Чистий четвер. Я йшов вулицею, де горіла лише одна ліхтарка, а все навколо було в темряві. Наприкінці вулиці я побачив велику тінь. Це не була людина. Вона не йшла, а просто наближалася… без звуку, не змінюючи форми.
Що далі я йшов, то ближче відчував її присутність. А потім, у мить, вона зникла. Ніби й не було її ніколи. Я застиг на місці, не розуміючи, що саме побачив. А найгірше те, що за крок від того місця — цвинтар.
Відтоді, коли опиняюся на тій вулиці, намагаюся не дивитися в темряву. Раптом вона знову з’явиться…
