У мене по сусідству живе одна жінка, яка має двох дітей. Зараз Оксана вагітна, тож скоро у неї буде вже троє дітей.
Часом дивуюся чому деякі батьки не можуть мати дітей, хоч можуть забезпечити для їх виховання все необхідне, а тим, хто аж ніяк не заслуговує на батьківство, Бог дає їх.
От моя сусідка Оксана вагітніє як кішка, причому постійного чоловіка у неї немає. Найбільше шкода дівчаток. У Оксани донечки: одній 7 років, а іншій – 5.
Та жінка зовсім не піклується про своїх дітей. Вона й собі не може дати ради.
А нещодавно до них додому приїхали. Я пішла подивитися заради цікавості. Це були представники служби опіки. Вони зайшли на подвір’я та побачили картину маслом: будинок похилився, двері ледь тримаються на петлях, дівчатка граються на брудній підлозі, а за столом сидить їх вагітна мати, курить сигарету та розпиває вино зі своєю подругою по плашці.
Чоловік, який приїхав, щоб забрати її дітей, показав Оксані рішення суду про те, що вони мають забрати від неї дітей. І знаєте, що на те сказала Оксана?
– Добре, то погодуєте їх, а то їли лише вчора.
Всі були шоковані її словами, а діти почали плакати та просити їх не забирати, бо вони люблять свою маму. Це просто в голові не вкладається.
Як вони можуть не хотіти забратися з цього дому та як їхня рідна мати може таке їм казати.
Звичайно, в дитячому будинку не дуже добре життя, але ж тут не краще. Дасть Бог їх візьме під опіку сім’я, яка не може мати дітей та яка дбатиме про них краще, ніж їхня рідна мама.
Не знаю чим закінчилася ця історія, бо я пішла додому не стримуючи емоцій. Так, цікавість взяла верх, але я сильно сентиментальна та не можу споглядати на те, як дітей відлучають від матері, хай навіть такої, як Оксана.
