Доброго ранку, кохана.
Він, як завжди, прокинувся за хвилину до дзвінка будильника. Звичка, що лишилася з армії. Перекинувшись з ліжка на підлогу, не розплющуючи очей, віджався кілька разів. Кров приємно зашуміла в жилах, прогоняючи останні відгомони сну.
Піду розбудию хлопців, Лесю.
«Хлопці» два десятирічні сини-близнюки спали в сусідній кімнаті. Дві зменшені копії батька, з однаково роззявленими ротами, ніби бачили один і той же сон.
Опалення всю ніч не працювало як слід, тому з ранковою пробіжкою вирішив не ризикувати, не став будити раніше. Замилувався вже міцними постатями своїх «хлопців».
Він у їхньому віці був зовсім іншим худий, незграбний, сутулий. Соромязливий, що однолітки сприймали за боягузтво. Навчання давалося легко, а от образи однокласників важко. Він не вмів давати відсіч, знав, що слабший. На фізкультурі викладався, але насмішки вчителя вбивали весь запал. Що ж до спортивних секцій, то мама була категорична:
Не для того я народила інтелігентного хлопчика, щоб він ішов битися та ламати носи.
Соромязливість заважала і тут, тому мрія стати сильним програла цей бій. Взагалі, мама рідко проявляла характер, частіше оточувала турботою, ніжністю Від надміру якої він і втік до армії одразу після школи. Звідти повернувся через два роки підтягнутим, перспективним спортсменом. Ніжний й соромязливий хлопчик перетворився на кремезного кандидата в майстри спорту з боксу. Що, на жаль матері та радість інституту фізкультури, вирішив продовжити карєру.
Студентські роки відкрили нове життя: змагання, гуртожиток, нові друзі. Зявилася й нова проблема дівчата. Попри досягнення в боксі, природна соромязливість не зникла. Заговорити, запросити на побачення у двадцять років було не легше, ніж у десять. Поки не зявилася вона.
Леся була зіркою інституту. Чемпіонка зі стрибків у воду, струнка білявка з бірюзовими очима. Розумна, усміхнена, але мовчазна, ніби не від світу цього. За це її й прозвали Інопланетянкою. Породнилися вони миттєво.
Їм було легко разом. Гуляли годинами, не промовивши й слова. Підтримували один одного на змаганнях. А після першого поцілунку він одразу зробив їй пропозицію.
«Весілля марсіан» святкував увесь курс. Їх любили за щирість і доброту.
Через рік Леся взяла академвідпустку вагітність. Він по вечорах став їздити на Київський вокзал, підробляти вантажником. Дивно, але саме тоді вперше відчув став сильним. Не через тяжкі мішки, а через те, що зрозумів: він зможе все. Зможе прогодувати родину, виховати дітей. Він сильний, і в нього є вона.
Леся дуже хвилювалася, але лікар запевняв, що все гаразд, навіть жартував:
Можу вас засмутити лише одним: якщо ви не любите дітей, то вам буде вдвічі гірше у вас близнюки.
Вночі вони мріяли разом: уявляли, якими виростуть діти, якими стануть самі, яку хату куплять біля моря Але ж ніч і є для того, щоб мріяти.
Перед пологами вона взяла його за руку, подивилася в очі й попросила:
Пообіцяй мені Що б не сталося, ти їх не покинеш.
Він спочатку здивувався. Хотів образитися, але, побачивши її погляд, лише кивнув. Наступного дня почалися перейми. Пологи були довгими, важкими. Майже добу вона була без свідомості, лікарі не могли зупинити кровотечу. А коли зрозуміли причину було вже пізно.
Що з ним відбувалося тієї ночі, не памятає. Все, як у тумані. Опритомнів на Київському вокзалі, лежачи у калюжі. Голова тріщала, нудило. Спирт ще палав у крові, але його миттєво протверезила одна думка: його чекають двоє.
Він закінчив інститут, але на змагання вже не їздив. Спорткомітет виділив йому квартиру, куди він і переїхав із «хлопцями». Спочатку допомагала мати, потім сини підросли, і вони зажили втрьох. Вів секції у спортклубі, але коли хлопці пішли у перший клас, влаштувався до них у школу. На Київський не перестав їздити зарплата вчителя фізкультури невелика. Хоча мішки вже не носив, останні роки старший зміни.
Поступово все налагодилося, але в душі важкість не відпускала: немов хотілося виговоритися, але без Лесі він став німим.
Одночасно друзі намагалися його з кимось познайомити. Але він не висиджував на побаченнях і години. Одна нагадувала Лесю поглядом, інша рухом, коли поправляла волоси
Потім почав розмовляти з нею вночі. Сердився, що говорить, а не відчуває її поряд. Потім звик. Ділився, радився. Ось і вчора хлопці похвалилися, що написали контрольну краще за всіх:
А я їм кажу, що мужчині хвалитися соромно. І соромно не на пятірки вчитися. А самому гордість бере. Молодці вони в нас із тобою. І розумні, і сильні, і не підлі ростуть
