Уяви собі стою я в підїзді, а тут сусідка Галина ділиться своєю бідою так відверто, наче ми з нею сестри. Каже:
Онучку мені знову віддала невістка на вихідні, нарікає, нагодувати її справжнє випробування! Мама сказала, що справжні княжни їдять трохи, так мені каже й відсуває тарілку після двох ложок, а сама худюща, аж прозора!
Галина свою невістку Ярославу не прийняла ще з першої ж зустрічі. Каже, тільки поглянула а та вже старша за її сина Тараса на сім років! А Тарас, бідака, щойно школу закінчив, ще життя нюхав мало.
Він же навіть не розумівся на дівчатах до того, обурювалася Галина. Що ти їй зробиш, досвідчена така, закрутила хлопця!
А Ярослава вродлива, сучасна, дивилася за собою, одягалась стильно, працювала робила карєру. Я в цьому не бачила нічого дивного. Хлопців, як правило, притягує зовнішність, та ще й коли дівчина енергійна, з шармом.
Вона ще й харчуванням правильним переймалася, завжди тримала дієту. Тому і свою доньку так звикла виховувати: їсти мало, не обїдатись, піклуватись про здоровя та фігуру.
Тільки-но почали зустрічатись Ярослава завагітніла. Знала вона про супротив майбутньої свекрухи, і чи то на зло, чи то випадково, а може й тому, що заміж хотіла. Та вже й не важливо, бо Тарас вирішив одружиться. Йому щойно виповнилося 18, а їй 25.
Зі школи Тарас пішов у коледж, навчання поєднував із підробітком молодята відразу окремо стали жити. Спочатку винаймали крихітку, потім за невеликі кошти взяли кімнату в гуртожитку.
Щасливими були, хоч свекруха все одно в мами не вибивалася то борщ не такий, то сорочка не прасована, то дитина не так завязана. Словом, в усьому бачила недоліки.
Ярослава зрозуміла легше менше спілкуватись і собі на умі тримати. Сама доньку і в садок водила, і на гімнастику, і в шаховий гурток. З роботи одразу по секціях. Та ще й на фітнес свій встигала, манікюр, перукарня Додому майже не поверталася.
А Тарас як додому приходив порожньо. Дочка на заняттях, дружина вічно у бігах.
Одного вечора завітала сусідка по гуртожитку, Олена жінка років 38, удова, в якої підлітки на руках. Кран у неї в загальній кухні потік просила допомогти, бо вже залило сусідів.
Тарас чоловік з руками, все сам відремонтував. А тим часом Олена борщ варила та котлети смажила. Як подяку покликала до столу Тарас, звісно, не відмовився. Ярослава не смажила котлет і взагалі рідко готувала, все часу бракувало.
З того часу часто їх можна було зустріти на спільній кухні вечори за борщем від Олени й теревенями були для них відрадою. Згодом зявилося щось більше навіть не помітили, коли без цих теплих вечорів вже й не уявляли буднів.
Ну а гуртожиток знаєш, все як на долоні. Не минуло й місяця, як добрі люди донесли Ярославі про походеньки її чоловіка.
Скандал був гучний: весь поверх чув про сварку. Ярослава горда, речі зібрала і виставила чоловіка з кімнати, навіть розмовляти не схотіла.
Ввечері йти вже було нікуди, тож Тарас залишився у Олени. В донечки Ярослави і Тараса на той час було шість років. Тарасові 25. Ярославі 32. Олені 39.
Галина ж, коли почула про розлучення, пораділа. Але потім дізналась, що син живе тепер із жінкою старшою на 14 років, ще й з двома дітьми одразу зблідла, голос втратила.
І куди то її прискіпливість поділася, я так і не зрозуміла. Стільки років дошкуляла Ярославі за вік, а тепер ніби нічого не сталося прийняла цю Олену, як рідну.
До розлучення Ярослави й Тараса минуло вже років з пятнадцять. За ці роки Тарас і Олена разом, своїх дітей не народили, та живуть тихо, мирно й дружно, немов створені одне для одного. За цей час Тарасові вже 40, Олені 54. Галина приймає їх вдома, сварок немає, в родині затишок і любов. Глянеш на Тараса щасливий, як ніколи.
Ти як думаєш: це нормально, коли жінка старша? Чи може таке кохання приносити щастя?
