Новорічні свята добігали кінця. Після святкових застіль оливє, тортів та закусок усім вже набридло, тож на сніданок Олена зварила вівсянку. Час повертатися до звичайної, простої їжі.
Вони троє снідали, коли з кімнати долинула мелодія вхідного дзвінка на чоловіковому телефоні. Він вийшов із кухні. Олена мимоволі прислухалася, намагаючись за його відповідями вгадати, хто дзвонить і чого хоче.
Коли Андрій повернувся, Олена помітила, що він не виглядав засмученим. Схвильованим, але не розбитим.
Гм почав він. Мама дзвонила, просила заїхати у неї тиск підскочив.
Звичайно, їдь, кивнула Олена.
Коли чоловік пішов одягатися, вона згадала його слова по телефону: «Прямо зараз? Може, не варто? Ну добре, добре». Коли свекруха дзвонила й вимагала приїхати, Андрій зазвичай мчав до неї без зайвих слів. «Знову себе накручую», зупинила себе Олена.
Скоро повернуся, крикнув із передпокою Андрій, і двері за ним із тріском зачинилися.
Їж, давай, підштовхнула Олена сина, який водив ложкою по тарілці, розмазуючи кашу.
А ми на гірку підемо? Ти ж обіцяла, Артем зачерпнув ложкою трохи каші й довго розглядав її, перш ніж покласти до рота.
Тато повернеться і підемо. Добре? Вона посміхнулася синові. Тільки умова зїсти кашу дочиста.
Добре, без ентузіазму відповів хлопчик і знову підніс ложку.
Якщо через пять хвилин тарілка не буде порожньою, нікуди не йдемо, суворо сказала Олена і підійшла до раковини мити посуд.
Вона прасувала білизну, а Артем грав машинками на підлозі, коли почувся клацання замка.
«Нарешті», подумала Олена, поставила праску на підставку і прислухалася до шелесту одягу в передпокої. «Чогось довго він там», здивувалася вона й вийшла назустріч чоловікові.
У дверях перед нею зявилася дівчинка років десяти й допитливо подивилася на Олену. Ззаду до неї підійшов Андрій. Вид у нього був провиний. Він поклав руки на плечі дівчинці й визирливо підняв підборіддя.
Це моя донька, Софійка, сказав Андрій, опустивши очі. Мама попросила взяти її до завтра.
Зрозуміло. А її мама? З черговим коханцем у Крим поїхала? їдко зауважила Олена.
Андрій здригнув плечима, але не встиг нічого відповісти, бо Олена повернулася до прасування.
Заходь, почула вона його голос і кутком ока помітила, як дівчинка підійшла до Артема, який грав на підлозі.
У нас каша залишилася? запитав Андрій у Олени.
Я не хочу кашу, одразу відповіла Софійка. Я хочу макарони з ковбаскою.
Андрій здивовано подивився на доньку, потім на дружину. Олена знизала плечима й махнула рукою у бік кухні: іди, готуй, я зайнята.
Незабаром Андрій із кухні покликав Олену.
У нас є макарони? Я не знайшов.
Є. Ось залишки. Допрасую схожу в магазин, докірливо подивилася Олена на чоловіка.
Не дивись на мене так. Я сам не знав, що
Та невже? А мама, коли дзвонила, не сказала, навіщо кликала? Олена побачила, як Андрій опустив очі, і зрозуміла, що вгадала. А мене не варто було запитати? Чому не сказав, не попередив? Артема теж треба було підготувати. Вони зараз почнуть тебе ділити.
На підтвердження її слів із кімнати почувся Артемів рев. Олена кинулася туди, за нею побіг Андрій.
Ну от. Розбирайся, розвела руками Олена.
Артем підійшов до мами й притулився. Софійка стояла, сердито дивлячись у підлогу.
Що трапилося? Андрій підійшов до доньки.
Олену різнуло, що він підійшов саме до Софійки, а не до сина.
Вона зазабрала машшинку схлипнув Артем.
Почулося шипіння макаронів, що википали, і Андрій помчав у кухню. «І жодного слова їй не скажеш. Гостья. Сиротина, як називає її свекруха. А що мені робити?»
Хочеш мультики дивитися? Олена зробила над собою зусилля й спокійно звернулася до дівчинки.
Софійка кивнула, і Олена з полегшенням увімкнула телевізор. Діти сіли на диван.
Твоя мати знову за своє? Вирішила так зруйнувати нашу сімю? У неї ж ідея фікс звести вас із колишньою. Мені розповідали, як вона кричала, коли народився Артем, що в неї немає онука, крім Софійки. Вирішила перевірити, як я ставлюся до твоєї доньки? прошипіла Олена, повернувшись у кухню.
Їй справді погано, заступився Андрій.
А чим їй велика дівчинка завадила? Води принесла б, «швидку» викликала. З нею безпечніше. Я в її віці вже могла яєшню сама спекти, не вгамовувалася Олена.
Годі! обірвав її ч
