Своїх дітей у мене ніколи не було. Не могла я мати їх після невдалого аборту у шкільні роки. Тому коли я зустріла молодого вдівця Тараса, у якого була дочка – навіть і не думала, а вийшла за нього заміж.
З Дариною ми подружилися. У нас були спільні інтереси, вона мені допомагала по дому, а з часом і взагалі почала мене називати “Мама”.
Коли Дарина завершувала навчання в університеті, то і вийшла заміж. Жити вона залишилася у місті. А ще через рік її батько помер.
Минуло ще кілька років і в Дарини було вже троє дітей і кредит на квартиру. Тоді вона і попросила мене переїхати до будинку моїх батьків, а батьківську хату вона продала.
Я й не була проти. Завжди вважала Дарину своєю дочкою, та й це була її власність. Після продажу ми і надалі мали гарні стосунки.
Минулого тижня дочка зателефонувала і сказала, що приїде до мене вгості. От тільки вона не уточнила, що вона з своїми дітьми і чоловіком вирішила переїхати жити у мою маленьку стару хатину.
Вони обоє не працювали, то ж банк і відібрав у них квартиру за борги і не сплату кредиту. Це мені розповіла моя сусідка. Її син жив у тому ж будинку.
Тому коли Дарину з родиною виставили на вулицю він і зателефонував своїй мамі. А Стефа прийшла і мені це все розповіла.
Чесно кажучи я не хочу, щоб в мене жило так багато людей, тим більше що вони працювати зовсім не хочуть. У мене вже вік не той, щоб і їх годувала і все на своїх плечах тягнула. Що ж тепер робити і не збагну.
