Мене звати Андрій. Так сталося, що в 32 роки став вдівцем. Удруге одружитися не склалося. Усе своє життя присвятив донечці, якій на той час було всього лиш 9 років. Намагався замінити їй маму і бути гідним татом.
Забезпечував її життя усім необхідним. Також приділяв їй багато уваги – разом гуляли, відпочивали, переглядали фільми, навіть ходили в готі до моїх друзів. Після закінчення школи Іра вирішила вступити на англійську філологію. Я не заперечував.
Так життя нас роз’єднало. Тепер чекав зустрічей з дочкою бодай у вихідні. Однак поступово дочка перестала приїжджати кожної суботи. Останнім часом появлялася вдома раз у місяць. А потім, ближче до літа, наче забула дорогу додому.
Мені було прикро, що Іра так рідко навідується, бо, крім неї, у мене нікого більше не було. Думав, що, може, у неї багато роботи, або ще щось. Вона не любила, коли я її турбував дзвінками, тому очікував на її повідомлення.
Іра Дзвонила також рідко. Не любила спілкуватися по телефону. Повідомляла, що в неї все гаразд, скоро приїде і на тому зв’язок обривався.
Проте це «скоро» тягнулося аж до осені. І ось вона попросила мене, щоб я зустрів її на вокзалі. Мене це прохання трохи здивувало, бо до цього завжди добиралася додому самотужки – всього лиш кілометр від зупинки до хати.
Коли побачив Іру, то зрозумів у чому річ – у неї на руках було немовля.
Я стояв розгублений перед таким сюрпризом доньки. Вона винувато усміхнулася і мовила:
-Це твоя внучечка Софія, тату!
Опісля розповіла історію, яка мене ще більше шокувала.
Протягом усього року вона стрічалася зі старшокурсником Миколою. У них все йшло до одруження. Між ними було сильне почуття. Микола приділяв їй багато уваги, допомагав, коли в цьому була потреба, і просто любив. Вона в ньому мала і друга, і брата, і коханого хлопця.
Вони готувалися до весілля. Коли в Іри почалися зненацька перейми на сьомому місяці, Миколи не було поряд і він чомусь не відповідав на дзвінки.
Іра щасливо народила донечку. Хоч народилася дитина завчасно, але у перший місяць швидко набирала вагу і ставала міцною. Микола так і не виходив на дзвінок. Іра не хотіла вірити в те, що він у найвідповідальніший момент міг її зрадити. Він не такий.
Вістка про Миколу прийшла несподівано – Микола втрапив у складну ДТП. Його життя на волосинці. Друзі не хотіли її засмучувати в такий вирішальний момент.
Перед випискою з лікарні Миколи не стало. Іра залишилася з дитиною на руках і з великою раною в серці. Чому так сталося?
На це питання не було відповіді. У неї тепер була Софійка і тато, яким потрібна вона, і які потрібні їй.
Я обійняв дочку, поцілував її в лоб і заметушився, де б тепер у хаті прилаштувати колиску і куточок для дитини.