Моїй дочці скоро виповниться п’ять років. Весь цей час з нею вдома сиділа дружина. А тепер дружину попросили вийти з декрету на роботу.
Так як ми проти дитячих садків, то вирішили найняти для нашої Сніжани няню. Це ж не надовго. Там в неї школа, а в дружини мабуть другий декрет. Поки тільки так плануємо собі.
Наша донька настільки добра і щира дитина, що розповіла у перший же день своїй няні, де моя дружина тримає свої золоті прикраси. Це просто жах.
Добре, що нічого не зникло, хоча про цей випадок ми довідалися з дружиною лише через шість місяців і то зовсім випадково.
Нас запросили на весілля у сусіднє місто, то ж ми вирішили, що поїдемо двоє і без дитини. Домовилися з нянею на вихідний день і збиралися в дорогу.
Я був готовий і просто чекав на дружину. Моя дружина фарбувалася, одягалася і була майже готова.
На самому виході з дому вона згадала, що забула одягнути сережки і сказала про це мені.
Аж тут з спальні виходить наша няня і виносить коробочку з Віриними ювелірними прикрасами.
Я одразу ж накинувся на бідолашну дівчину, що вона в наших речах риється.
А виявилося, що донечка в перший же її робочий день розповіла де у мами сховок. А наша няня дуже порядна людина. Вона туди жодного разу не дивилася.
А як почула, що у нас часу обмаль і потрібно вже виходити з дому, то згадала про те, що Сніжана їй казала і швиденько побігла по нашу скарбничку.
Чесно кажучи, мені навіть соромно, що я так накинувся на бідолашну дівчину. Вона ж хотіла як краще, і за це ще отримала на горіхи.
Ми поїхали і дуже гарно провели час, а по поверненню додому я вибачився перед нянею і подякував їй. З Сніжаною ми ж мали дуже серйозну розмову.
