Нещодавно дочка подзвонила до мене, і попросила щоб я позичив їй 8 тисяч євро на машину. Про це дізналася старша моя дочка, зателефонувала і поставила перед фактом, що я повинен їй також дати таку ж суму. Аргументуючи це тим, що Ларисі я гроші дав, а їй нічого.
Після смерті дружини, я не знаходив собі місця, на руках залишилися двоє маленьких донечок. Добре, що свекри у всьому допомагали, практично виростили Ларису та Оксану. Своїх батьків я не знав. На той час свекруха не працювала, тесть отримував невеликі гроші. Доводилося мені забезпечувати сім’ю. Грошей не вистачало, а ще дочки підростали і я розумів, що потрібно щось змінювати. В Португалії я вже близько 18 років. Діти вже дорослі, одружені та забезпечені.
В суботу вранці до мене зателефонувала старша донька. Навіть не привітавшись, відразу почала кричати в слухавку:
— Невже ти так любиш Оксану, що потикаєш всім її бажанням!? В її чоловіка бізнес, він може сам купити їй машину! А коли я просила в тебе гроші, ти сказав, що зараз в тебе немає!
Кілька днів тому, молодша дочка, зателефонувала і попросила в мене 8 тисяч євро на машину. В них вже є одна, але їздить чоловік. А дочка хотіла мати свою, оскільки їй не зручно добиратися до роботи маршруткою за місто. Її чоловік має власний бізнес, але зараз справи не дуже, і коштів не вистачає. Оксана обіцяла, що віддасть ці кошти пізніше, як тільки все наладиться в чоловіка. і я знаю, що віддасть. Хоча я і не візьму цих грошей. Це ж дочка, заради них і живу. Я для двох дітей стараюсь зробити якнайкраще. Оксану вивчив, влаштував на гарну роботу. Ларисі купив будинок, допоміг з ремонтом. Єдине, старшій дочці не пощастило з чоловіком – тільки і живе за її рахунок.
Не розумію, чому Лариса так сприйняла цю ситуацію. Їй я допоміг більше ніж Оксані. Завжди допомагаю, як є можливість. Одного разу лише відмовив, бо дійсно не було коштів, я на той момент придбав собі невеликий будинок за містом. Хотілося на старості мати свій куточок.
Я все ж переслав дочці кошти. Знаю, що машина дійсно потрібна для неї, і вона гарно подякує. А старша кілька разів телефонувала і кричала в трубку, як вона на мене ображена, і що я все віддаю для Оксани, а їй лише мізерну частину. Мені дуже неприємно чути такі слова від Лариси, аж сльози на очі навертаються. Навіть не знаю, що тепер робити. Надіслати і старшій таку ж суму, щоб не ображалася.
