Я народилася, коли моїй сестрі вже було чотири рочки. Алла пішла в школу, а мене лиш оформили в садочок. Мені було дуже цікаво, що моя сестра робить у школі. Нишком, коли сестра кудись відлучалася з дому, я заглядала у її рюкзак. А раптом там вона приховала щось цікаве? Інколи знаходила обгортки від цукерок.
Коли сестрі виповнилося 15 років, матір помалу почала привчати її готувати деякі страви, прибирати в кімнатах, спілкуватися з друзями на рівних.
Аж тепер я дізналася, що Алла рідна для мене лишень по батькові. Він одружився з моєю мамою, коли Аллі було вже три рочки. Можливо, тому матір так клопоталася коло неї.
А потім у свої сімнадцять моя сестра почала стрічатися з хлопцем. Мама може й здогадувалася про її походеньки, але втручатися в ці стосунки не посміла. І за дев’ять місяців у нас появився ще один член сім’ї – Тарас.
Матір також не докоряла дочці. Запряглася до домашніх справ і в усьому допомагала Аллі, наче так і мало статися.
По суті, матір виняньчила Тараса. Коли йому виповнилося шість, Алла влаштувалася на роботу. Там познайомилася з мужчиною і заявила, що переїжджає жити до свого чоловіка.
-Якого чоловіка? – перепитала матір, будучи заскочена повідомленням Алли.
-Сергія! Тиждень тому ми відгуляли весілля в ресторані, випалила вона.
Матір оніміла:
-А рідним навіть не повідомила про таку подію. Хіба так я тебе виховувала, доню? – кинула докір матір, бо її справді заболіло, що дочка так проігнорувала всю сім’ю.
-А навіщо? У мене тепер своя сім’я! – гордо відповіла Алла і вийшла з квартири.
Я чула як матір схлипувала у телефон, розповідаючи про подію батькові. Не знала, як її заспокоїти, бо Алла поступила дуже грубо з матір’ю, навіть не по-людськи. Адже мама ніколи не робила різниці між мною і нею. Завжди усе ділила порівну. Як вона так могла?
