«Дочка під зиму виrHала мaтіp 3 xати. Прийняла її зовсім чужа жінка. А в її хаті вона зустрілася зі своїм колишнім зятем.

Так склалося, що Марія сама виховувала дочку. Вкладала в неї всі зусилля. Вона росла гарною. Уся надія була в жінки на неї. Думала – приведе зятя і жити стане легше. Бо ледь стягувала все життя від копійки до копійки.

Коли дочка привела зятя, Марія зрозуміла, що її сподівання не справдилися. Микола заробляв трохи більше від дочки. Отож, за такими доходами вони могли собі дозволити лише їжу і оплату комунальних послуг.

Марія на початку хотіла відговорити дочку від такого заміжжя. Але дочка була наполеглива і не поступилася. Так вона вийшла заміж за Миколу. Але життя їхнє чомусь не клеїлося.

До року часу Микола покинув мою дочку. Я була дуже здивована таким поворотом, бо завжди вважала свою дочку в рази кращою за зятя.

Дочка сказала, що знайшов собі іншу жінку. А вона не стала дуже за ним сумувати – почала водити в хату мужчин. І щоразу інших. Я докоряла їй за таке життя. Але вона не зупинялася. Дійшло до того, що почала навіть час від часу трохи випивати. За це нагримала на неї, бо було дуже боляче бачити її таку. Алла зі мною не церемонилася. Відчинила двері квартири і виставила мене геть, шпурнувши навздогін мої черевики і пальто.

Не мала тепер де прихилити голови. І поскаржитися не було кому. Так стала жертвою власної доньки, якій віддала все своє життя. Ніч провела на вулиці на лавці. Було холодно – осінь все-таки. Зранку трусилася наче в пропасниці.

Такою мене побачила жінка, що гуляла з дитиною в парку. Запитала, що зі мною? Чи часом не треба мені чимось допомогти.

Я не стрималася – розплакалася і поділилася власним болем з незнайомкою. Вона розчулено дивилася на мене і несподівано запропонувала, щоб ішла до неї. Каже, що їй потрібна доглядальниця для дитини.

Моя нова знайома, яка назвалася Лілею, напоїла мене теплим чаєм зі свіжою булкою. А потім показала місце, де я можу переночувати. Оскільки мені не було куди йти, то я вирішила скористатися добротою цієї пані.

Під вечір додому повернувся чоловік з роботи. Коли його побачила, то ледь не втратила свідомість – це був Микола, колишній чоловік моєї доньки. Думаю, все – тут я пропала.

Він одразу впізнав мене. Я зібралася тікати з цієї сім’ї. Микола зупинив мене і попросив, щоб залишалася. Сказав, що їм справді потрібна няня, бо дружина хоче виходити на роботу. Він не має нічого проти, якщо це буду я.

Так я залишилася жити в чужій сім’ї. Молоді люди ставилися до мене з повагою. Я намагалася їм догодити, бо діватися тепер було нікуди.

Уже минуло три місяці, як Алла зачинила за мною двері. Надворі вже була зима. Дочка жодного разу мені не подзвонила, не спитала, де я чи жива? Мабуть, десь допустилася помилки в її вихованні і виростила егоїсткою.

Оцініть статтю
Дюшес
«Дочка під зиму виrHала мaтіp 3 xати. Прийняла її зовсім чужа жінка. А в її хаті вона зустрілася зі своїм колишнім зятем.