Ганна Василівна, прийняла мене у родину з відкритими обіймами. Казала, що завжди мріяла про донечку й дійсно ставилася до мене, як до рідної дитини. Ми стали гарними подругами, багато розмовляли, радилися, ходили одна до одної в гості. Чоловік навіть дратувався, що його мама так часто буває у нашому домі.
Коли я вийшла на роботу після декретної відпустки маленький Ваня часто хворів. Ну я брала лікарняний, але самі розумієте, як це не подобалося моєму роботодавцеві. Варіант був лише один – розрахуватися. Поділилася своїми проблемами з Ганною Василівною, вона мене підтримала й запропонувала альтернативу. «Ви ж молоді, гроші потрібні, сама розумію. Краще я вийду на пенсію й буду сидіти з Ванею, а ви працюйте».
Я б не насмілилася про таке попросити, добре, що свекруха сама запропонувала. Вважайте, вона врятувала нашу сім’ю від фінансової кризи. Та й і мені добре, спокійно, знаючи, що за сином наглядає бабуся, а не чужа людина.
Все було добре, поки Ганна Василівна не стала хворіти. Її часто мучив високий тиск. Врешті я наполягла на обстеженні. Знайшли пухлину, сказали треба оперувати негайно й краще це робити у столичній лікарні. Хочете вірте, а хочете ні – грошей у домі не було ні копійки. Довелося позичати по людях.
Дякувати богу, операція минула вдало, Ганна Василівна пішла на поправку й добре почувалася. Біди залишилися позаду, а борги попереду. Підрахували, що якщо віддаватимемо з моєї зарплатні, то на це піде три роки, якщо із зарплати Миколи, трохи швидше, але самим доведеться голодувати.
Виходу не було. Знайшла вакансію, зібрала речі та поїхала на заробітки. Пів року працювала у Німеччині на фабриці. Тільки но відклала потрібну суму, одразу замовила квиток і додому. Своїм не розповідала, хотіла зробити сюрприз.
Додому дісталася пізно вночі. Тихенько відкрила двері й попрямувала до спальної кімнати, дитину вирішила не будити. Лягла у своє ліжко й зрозуміла, що біля мене не Микола, а якась жінка. Кулею вискочила до вмикача. Дивлюся, а біля мого чоловіка у ліжку наша сусідка. Оце так наглянула!
Обох вишвирнула не вулицю, двері замкнула та ще й Миколу попередила, щоб сам віддавав позичені гроші. Я ні копійки не дам!
