Мамі вистачило одного погляду на доньку, щоб сміливо промовити: «Я хочу відмовитися від цієї дитини! Мені Hе п0трібно таке cтpaшило!»
І ні, це не якась маленька дівчинка без досвіду, що не бачила життя й народжувала від однокласника, а цілком розумна жінка, що змогла вдало влаштувати своє життя. Її уже трохи більш як 30 років, вона має сім’ю та власний бізнес. Звичайно, саме вона голова у родині, а чоловік лише її прикраса, який нічого не вирішує.
Після відмови жінка взагалі забула про дівчинку й не згадувала її. Чоловіка вона просто поставила перед фактом й сказала, що поки їм діти не потрібні, з нею не було сенсу сперечатися, тому він лише кивнув.
Маленьку дівчинку назвали Софія і вона була протилежністю своєї мами. Вона намагалась бути доброю та співчутливою, дружила зі своїми однолітками й співпереживала їм, тому коли хтось починав плакати, вона плакала разом з ними.
Дівчинка росла, а разом з нею і її любов до людей. Вихователі дивувалися скільки у цій дівчинці любові та тепла. Вона обожнювала обніматися, гладити когось й щиро посміхатися.
На жаль, її мама «не доросла», щоб пізнати, що таке справжня любов дитини.
У дитячому будинку, на жаль, не можливо було дати всім дітям материнської та батьківської любові, але вихователі стараються усіма силами дати те, чого їм не вистачає й нікого не обділити.
Коли дівчинці виповнилось три роки трапилось «щастя». Її тато оформив всі документи й прийшов забрати її від нас на зовсім. Вона довго прощалась з нами й обіймала, але тата не відпускала з рук.
Пізніше ми знову побачилися з Софійкою й познайомилися з її новою родиною. Нова дружина її тата розповіла нам, що чоловік не зміг змиритися з тим, що його доньку віддали у дитячий будинок й пішов від дружини. Незабаром познайомився з нею і закохався. Боявся її признатися про доньку, щоб та його не покинула, а як тільки він набрався сил, то вони відразу прийшли, щоб забрати її.
Софійка інколи приходить до нас з кимось з батьків просто, щоб погратися зі своїми старими друзями й розповісти нам, як у неї змінилось життя у кращу сторону і що у неї незабаром з’явиться братик.
На щастя, життя у дитячому будинку не повпливало на дівчинку негативно. Вона обожнює свою сім’ю, цінує її й не забуває про старих друзів.
