У селі на одній вулиці живуть дві сусідки, дві Галини. У Галини Іванівни два сини. Спочатку п омер старший син, нещасний випадок. Через півтора року помер чоловік. Залишилася Галина Іванівна з одним сином. Через декілька років син одружився. Його дружина вдруге за нього вийшла заміж, з донькою на руках. Галина Іванівна не проти одруження сина, але заявила, щоб вони жили окремо. Вона пенсіонерка, хоче спокійно проводити час. А дитина заважатиме їй.
Син із невісткою винайняли будинок недалеко від мами. Коли щось мамі потрібно, син приходить допомагає. З невісткою спілкуються виключно на дні народження когось із них, а так не ходять у гості. Син виховує доньку дружини, спільних дітей у них немає. Причину не говорять, та й питати незручно. То їхнє особисте життя, в яке не потрібно заглядати.
У Галини Семенівни дві дочки. З самого народження Галина Семенівна не відходить від своїх крихіток. Коли підросли, чоловік поїхав на заробітки, щоб дати донькам належну освіту. Адже вони обоє не хочуть, щоб діти залишилися жити в селі. А для того потрібно мати освіту і знайти хорошу роботу. Коли дівчата закінчили інститути, вийшли заміж, батьки допомогли купити старшій доньці квартиру. Менша вийшла заміж за хлопця, в якого є будинок, який залишився йому від бабусі.
Але жити там неможливо. Не було навіть опалення. Батьки дружини зробили ремонт в будинку, щоб діти могли жити в ньому. Згодом старша донька народила сина, а через деякий час доньку. Молодша народжувати дітей поки що не поспішає. У них із чоловіком багато планів. Коли все зроблять, про що мріють, тільки потім діти. Та Галина Семенівна поки що опікується онуками від старшої доньки. Вона допомагає їй доглядати за ними. Якщо потрібно, їде заночує в них у квартирі, щоб зранку повести онука в школу, а дівчинку в дитячий садок. Тому що батьки на роботі, не виходить все те зробити.
Та коли всі разом приїжджають до мами з татом допомагати, сміх, веселощі. Робота робиться швидко, при цьому ніхто не стомлюється. Адже разом робиться веселіше.
Галина Іванівна спостерігає через паркан за сім’єю Галини Семенівни й заздрить їй. Чому до неї так не поспішає син із сім’єю? Можливо тому, що сама у свій час відмовила у допомозі. Щоб не заважали їй жити. Наразі одна. Хто знає, як би повернулася доля сина і невістки, якби його мама вчасно підтримувала їх. Мабуть, народили б спільну дитину, і Галина Іванівна раділа б своєму онуку. Та про це вже пізно говорити. Невістка відноситься до неї так, як у свій час віднеслася до невістки свекруха.
