Ми з Павликом знайомі з першого курсу інституту. Спочатку дружба, потім вона переросла в кохання. Мені з ним добре, він уважний, приходить завжди з квітами. Коли заходимо посидіти в кафе, платить він. Зустрічались майже шість років. Я так звикла, що він завжди поруч, і коли Паша запропонував жити разом, погодилась. Подруги запитали, а одружуватись думаєте, на що мій хлопець посміхнувся, і говорить, — обов’язково, але пізніше. А мені добре і без одруження, і яка різниця, є штамп в паспорті, чи немає.
Але зустрічатись, і жити разом, виявляється зовсім різні речі. Мій Паша, такий милий, турботливий, виконував усі мої забаганки. Я звикла до уваги з його сторони. Тому коли через місяць спільного проживання я зрозуміла, що все по іншому, завела розмову, чому змінив відношення до мене в гіршу сторону?
Відповідь Павла була для мене несподіваною. Виявляється, завойовувати мене більше не потрібно, я і так поруч. Тому він бажає жити, як йому хочеться. При цьому, я не маю права перечити чоловікові, якщо мені потрібно піти кудись, я обов’язково мала спитати дозволу. Якщо моє прохання не сподобається, я повинна слухатись і сидіти дома. Жити я повинна на свої кошти й звітувати йому що і куди потратила. При всьому цьому, чоловік не буде звітувати мені куди ходить він, і в який час.
Розмова відбулася зранку. Сказати, що для мене був шок, то не сказати нічого. Я взагалі не розумію, як людина може помінятись за такий короткий час. Адже знаю Павла дуже давно, і не виявила, який він егоїст. Взяла валізу і почала складати свої речі. Чоловік здивувався, що мені не сподобалось? Я дивилась на нього і не впізнавала, такий черствий і чужий. Мовчки зібралася, і пішла.
Дома розповіла тату і мамі як змінився Павло. Мама підтримувала мене, говорила, що я зустріну обов’язково гарного чоловіка. Тато, навпаки, захищав його. Я попросила пояснення. На що тато відповів, якби він так поводився, то не віддавав мамі всю заробітну плату, можливо щось накопичив би. А взагалі то, сказав тато, кожен чоловік в душі егоїст, але не кожен може поводитись так, як Павло. Тому тобі пощастило, говорить тато, що все розкрилось із самого початку спільного життя.
Павла я більше не зустрічала, говорили, що він виїхав в інше місто, та мені то було не цікаво. Через рік я зустріла чоловіка моєї мрії, живемо добре, але то вже інша історія.
