Моя розповідь може комусь видається звичайною, але я сам не зрозумів, як ускочив у таке. Зі Сніжаною познайомилися випадково. Симпатична, гарна дівчина. Вона мені відразу сподобалася, запросив на побачення. Зустрічалися з радістю, як мені тоді здавалося. Це пізніше я дізнався, що тато в неї великий начальник. Вона в них єдина донька. Всі її примхи виконувалися без заперечень. Як і та, що заміж вийде за першого зустрічного.
Коли ми знайомилися з її батьками, я думав, що мене виженуть із будинку. Хто Сніжана, і хто я. Простий роботяга. Та мені там були раді, і пропозицію руки й серця сприйняли як належне. Святкували весілля. Батьки Сніжани подарували квартиру, машину. Її тато влаштував мене на гарну роботу з чималою зарплатою. Все і відразу. Про таке мріють багато хто, але я завжди був на сторожі від таких подарунків.
Згодом у нас народилася донечка Аліса. Я, мабуть, більше, ніж Сніжана опікувався своєю кровиночкою. Якщо Аліса хворіла, в лікарні з нею лежав я. Дружина говорила. Що не може переносити лікарняний запах. Згодом опіка над донечкою перейшла до мене і няні, яка на той час була в Аліси. А Сніжана перестала нас помічати. Вона жила своїм життям. Давно ми з нею не спілкувалися, мої намагання ні до чого не приводили.
Коли я пробував просто поговорити з нею, дружина відразу нагадувала хто я і хто вона. Згадувала про тата, який мене розчавить, навіть не помітивши. Мені б піти звідти, але донька. Сніжана взагалі перестала до неї підходити. А я не уявляв, що буде з Алісою, коли я не буду поруч. Та одного разу охорона не впустила мене з Алісою до будинку. Документи винесли до хвіртки. Я з донькою пішов звідти. Без житла, без роботи.
Добре, що залишилися старі друзі, які взяли мене працювати вахтовим способом. В той час, коли я не вдома, Аліса жила з моєю мамою. Помалу життя налагоджувалося. Коли Алісі виповнилося сім років, я зустрів гарну жінку, яка замінила їй маму, а мені стала дружиною. Через два роки народився спільний син. Аліса дуже любила братика, гралася з ним. В школі навчалася добре.
Донечці виповнилося десять років. І тут на горизонті замаячила колишня дружина. Вона стала купувати Алісі дорогі речі, переманювати до себе, наговорюючи на мене. Що образливо, що донька вірила їй, а не мені. Останньою краплею було те, що Сніжана сказала доньці, що я не її тато. І одного дня Аліса зі школи поїхала зі Сніжаною.
Відбувся суд, зробили тест на батьківство. Донька моя, я в цьому не сумнівався. А от на суді Аліса сказала, що хоче жити з мамою. Я не розумію, як далі жити мені без доньки. Я думав, що ми завжди будемо разом, а вийшло так.
