Діти повинні самі всього досягати. Я їх народила, годувала вдягала. Свою місію, як мама, виконала на «5+». Моя мама думала так само. Завдяки тому, що мене в вісімнадцять виставили за поріг, я змогла нормально прожити це життя.
Я пам’ятаю себе в молодості. В голові алкоголь, цигарки та хлопці. Я вчилася поганенько. Часто тікала з дому, щоб піти на чергову гулянку. Мам рідко бачила мене вдома. Я любила зникнути на декілька днів. Мене шукали з міліцією.
Повторюся, завдяки тому, що мене виставили за поріг в вісімнадцять років, я почала думати про своє майбутнє, знайшла роботу і зняла квартиру. Я нігде не вчилася. З моїми оцінками нікуди не брали. Я відмовилася від навчання. Все життя присвятила роботі. Знаєте що? Не відчуваю, ніби я щось втратила. Без освіти можна чудово жити.
Мої діти занадто ніжні. Доньці двадцять вісім. Вона вважає мене неправильною мамою. Коли їй виповнилося вісімнадцять, я відправила її працювати. Донька хотіла вчитися. Вона вимагала від мене платити за її навчання. А чому я це повинна робити? Я нігде не вчилася і гарно живу. Освіта не настільки необхідна, як донька думає. Вона пропрацювала три роки продавцем-консультантом в магазині хімії. Її підвищили до старшого продавця. Начальниця помітила старанність моєї доньки. Зробила її адміністратором. Вона мала 15000 гривень! Це в місті, де населення 75000 чоловік! В нас про таку зарплатню тільки мріють!
Донька відкладала на навчання. Поступила на менеджмент в Житомирі. Там працювала в нічнику і вчилася. Досі не розумію її бажання отримати червоний папірець. Зараз вона сварить мене. Як я вже казала, вона вважає мене поганою мамою. На її думку, я повинна за навчання платити і ще просто так давати грошей. Хоче гарно жити? Нехай заробить!
Син весь в доньку. Він вважає її авторитетом. Мене взагалі не слухав. Йому сімнадцять років. Він хотів вступити на архітектора. Навчання на цю спеціальність коштує, як квартира в центрі Києва! Я одразу відмовилася платити. Його мрії, нехай сам над ними працює.
Сина забрала донька. Вона гарно заробляє. Живе в Львові. Зі мною спілкується рідко. Вона вирішила сама заплатити за навчання свого брата. Мені ж легше! Не буду слухати звинувачення ще з одного рота!
Пам’ятаю, під час нашої останньої сварки, донька сказала, що в старості мене покине на призволяще. Мовляв, я все життя думаю тільки про себе, чому вони повинні думати про мене в старості? Грець з ними! Я сама на себе зароблю! Я ж не тюхтій, як вони! Хотіла налякати, але тільки насмішила. Я ніколи не сподівалася на допомогу дітей. Нехай живуть своїм життям і мене не чіпають!
