“Доню, мені лишень би з кимось десять хвилин поговорити. А то на самоті важко бути.”

Минулого року я переїхала в нову квартиру. Я довго збирала на власну квартиру, адже мріяла про неї ще з підліткового віку. 

Коли переїзд було остаточно завершено і я вже повноцінно жила в своїй квартирі, то стала помічати біля під’їзду на лавочці стареньку пані, яка то просто сиділа, чи десь стояла та дивилась в далечінь, опираючись на свій ціпок.

Мені було цікаво, що це за бабуся, то ж я часто з нею віталась. А одного разу зрозуміла, що вона говорить сама з собою.

Коли в мене був вихідний, я знову побачила стареньку біля під’їзду на лавочці. Тоді вирішила підійти та й поговорити. Можливо їй допомога яка потрібна, або ж просто компанія.

Я підійшла, привіталась та запитала чи можна сісти біля неї. Бабуся радісно відповіла та ми стали сидіти на лавочці разом. Я запитала, чи часом не потрібна їй якась допомога, та старенька пані відповіла лише одне:

– Доню, мені лишень би з кимось десять хвилин поговорити. А то на самоті важко бути.

І ми почали говорити про все на світі. Про погоду, опале листя на землі, та пожовкле тремтяче, що ще трималось на деревах. Ліна Олегівна чудова людина. Дуже цікава та добра.

Але коли дійшли розмови до сім’ї, то після слів про те, що бабуся самотня, хоч має багато дітей, а сусідам на неї байдуже одразу зупинилась, вибачилась та перевела тему. А я зрозуміла, що ця тема для неї болюча, тому не намагалась випитати більше.

Згодом я запросила Ліну Олегівну до себе в гості, щоб вже за кухликом чаю продовжити нашу розмову. Проте бабуся запросила мене до себе в гості, адже в неї якраз є смачний маковий рулет.

Я погодилась та ми піднялись до її квартири. Там вже Ліна Олегівна розповіла про те, що в неї є п’ятеро дітей, яких вона самостійно виховувала, адже після народження наймолодшої доньки виявилось що чоловік зраджував їй.

Після розлучення жінка не знайшла собі іншого чоловіка та присвятила все своє життя своїм дітям. А тепер, на старість, залишилась сама. Хтось за кордоном, хтось в іншому місті. Діти приїздять один-два рази на рік та й усе. Навіть не дзвонять.

З тих пір я вже рік приходжу регулярно до своєї подруги та хорошої радниця, яку чисто випадково зустріла, після переїзду у власну квартиру.

Оцініть статтю
Дюшес
“Доню, мені лишень би з кимось десять хвилин поговорити. А то на самоті важко бути.”
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.