На весіллі Вікторії, її тато найбільше гучно викрикував, що бажає бачити онуків якомога швидше. Всі рідні підтримували його бажання, говорили, що неодмінно допомагатимуть молодій сім’ї.
Прийшов час, коли Вікторія з Геннадієм об’явили, що чекають поповнення. Знову тато Вікторії вигукував, що не може дочекатися онуків. Від чого донька раділа, що допомагати їй є кому. Скільки родичів, і всі бажають допомагати. Так що з приводу народження дитини вони з чоловіком спокійні.
Коли народився син, і Вікторія приїхала з пологового будинку, відразу зателефонувала мамі, щоб прийшла. Мама з радістю з’явилася через декілька хвилин. Добре, що живуть неподалік. Прийшла вона і наступного дня, і ще один раз. А потім Вікторія не може докликатися маму. Сама не спить ночами, тому що малий Назарчик дуже неспокійна дитина. Сподівалася, що мама прийде, допоможе, а Вікторія пере почине. Та мама все не приходила.
Вікторія з сином прогулювалися вулицею. До будинку мами як рукою сягнути. Тому вирішила піти провідати, а заодно дізнатися, чому мама не приходить. Двері відкрив тато. Він з радістю обнімав доньку, заглядав у візочок до онука.
Коли Вікторія почала розмову, чому мама не приходить. Тато відразу спинив її:
– Доню, що за примхи? Чому мама повинна ходити до тебе кожного дня. Ви народжували Назара для себе, то й опікуйтеся самі. У нас із мамою вдома багато справ.
– Тату, але ж ти перший говорив, що будете допомагати. Я ж не наполягала. А наразі, коли мені конче потрібна ваша допомога, ти не відпускаєш маму до мене. Назарчик неспокійна дитина. Я ночами не сплю, чекаю допомоги, а ви до мене так ставитеся, немов до чужої. Якби батьки Геннадія жили поруч, вони неодмінно допомагали. Його мама телефонувала і говорила про те.
– То нехай приїде і допомагає. Ми тебе самі ростили, не було поруч ні бабусь, ні дідусів. А ви, молодь, все допомоги чекаєте.
Додому Вікторія пішла плачучи. Мама умовляла не звертати уваги на татові слова, і вона прийде як тільки зможе. Та донька чекала радісної допомоги, а не щоб мама приходила ховаючись. Сподівалися на одне, а вийшло як завжди.
