Дорогая свекрухо, запрошую вас на наш розлучення!
Коли син розчинив двері своєї квартири у Львові, Ганна Іванівна, переступивши поріг, з хвилюванням у голосі запитала:
— Ти один?
— Ну так… — здивовано відповів Олексій.
— А де Оксана?! Вже пішла? Все, кінець? — голос свекрухи тремтів від тривоги.
— Мам, про що ти? — Олексій знизав плечима, не розуміючи, до чого ці питання.
— Значить, я запізнилась… — Ганна Іванівна важко зітхнула, пройшла у вітальню й сіла на край дивана, ніби боялася зайняти забагато місця. — Пізно приїхала…
— Мам, що сталося? — Олексій насторожився, відчуваючи, як у грудях заворушилася тривога.
— А ти хочеш сказати, що все гаразд?! — вона кинула на нього погляд, сповнений підозри, наче він приховував якусь страшну таємницю.
— А що, хіба щось не так? — Олексій збентежився, не розуміючи, куди веде мати.
— Сину, поясни мені негайно, що це за дурниця?! — Ганна Іванівна затямилася у сумку, дістала звідти листівку із зів’ялою трояндою й рішуче підсунула її Олексію. — Вранці знайшла це у своїй поштовій скриньці. Запрошення на розлучення!
Олексій узяв листівку, пробіг очима текст, написаний акуратним почерком: «Дорогая свекрухо, запрошую вас на наш розлучення! Ваша невістка Оксана». Він завмер, не вірячи власним очам.
— Мам, ти серйозно думаєш, що це правда? — спитав він, намагаючись приховати збентеження.
— А ти хочеш сказати, що це я сама собі написала?! — Ганна Іванівна розвела руками, її голос дрижав від образи та гніву.
— Та ні, просто… Оксана? Серйозно?
— Хто — Оксана?
— Ну, твоя невістка…
— Олексію, годі крутити! Розказуй, як є! У вас що, до розлучення дійшло? Ви ж і року разом не прожили! Де вона зараз?
— Мам, заспокойся, все нормально. Оксана на роботі… мабуть. Вранці все було як завжди. Це, напевно, жарт якийсь. Через борщ, мабуть…
— Жарт? Через борщ?! — Ганна Іванівна подивилася на сина так, наче він остаточно з’їхав з глузду. — Ти хочеш сказати, що через борщ можна так жартувати?!
— Ну так, через борщ, — Олексій ніяково почухав потилицю. — Вона учора вперше зварила. Ну, я сказав, що… не дуже вийшло. Не як у тебе.
— І що далі? — свекруха прищурилася, відчуваючи, що історія набуває драматичного повороту.
— Вона розлютилася, хотіла борщ вилити. А потім заявила, що не буде готувати, поки я все не з’їм. Ну, я у відповідь бовкнув, що, мовляв, подаю на розлучення, якщо вона припинить готувати. Жарт же…
— Жарт?! Ти сказав їй про розлучення — жартом?! — Ганна Іванівна зірвалася з дивана, її очі спалахували праведним гнівом.
— Ну, я потім пояснив, що по— Так, сину, видно, що ти свого батька не забуваєш! — вона рішуче рушила на кухню, а в її очах блищала та сама непереборна сила, що колись змусила згорнутися в клубочок навіть найбільш розпещені бажання малого Олексія.
