Нещодавно ми з батьками переїхали в село та я просто потрапив до іншого світу. Тут свій ритм життя, ніхто нікуди не поспішає, всі такі привітні та ще до того як ми переїхали в село, про нас все знали.
Ми живемо в будинку недалеко від бабусі та вона сказала, що ми можемо піти на край села, там живе жінка, яка має дві корови. У неї можна купити молока.
Тато запитав чи не складу я їй компанію в поході за молоком. Я погодився, мені було цікаво роздивитися село, в якому ми тепер проживаємо.
Як тільки ми вийшли за поріг, то зустріли нашу сусідку. Вона запитала у мого батька:
– А куди це ви йдете?
– Йдемо за молоком на край села до Горпини. Знаєте її?
– А хто ж її не знає? Не ходіть туди, її син в _ідьмак!
– Ми в таке не віримо, – відповіла мама.
– Тимофій може вас зурочити, в нього недобре око, от мене він колись зурочив.
– Не думаю, цього не може бути, вроків не існує, це просто сама людина в них вірить та й стається потім всіляке.
– Я раніше теж в таке не вірила, але мій колишній чоловік часто спілкувався з Тимофієм, я забороняла йому це робити, от Тимофій поглянув на мене своїм недобрим оком та чоловік від мене пішов, залишивши мене з двома дітьми.
– Шкода, що з Вами таке сталося, – сумно сказав тато.
– Цей чоловік зіпсує вам життя, якщо ви до нього підете, так, як зіпсував життя мені.
– Я дякую за те, що Ви за нас турбуєтесь, але, можливо, вашого розлучення не в Тимофії?
У мене розболілася голова від таких розмов, але згодом, коли ми ще трохи пройшли та помилувалися сільськими краєвидами, я став почувати себе трохи краще. Невдовзі ми підійшли до краю села, побачили хату тітки Горпини та Тимофія, який годував ворон.
– Добрий день, можна купити у вас молока, – запитав батько.
Чоловік на мить перестав займатися такою цікавою справою та поглянув на нас. Його очі були небесно-блакитного кольору та випромінювали доброзичливість.
– Так, я зараз покличу маму, можете поки відпочити на лаві, – сказав молодий чоловік та пішов у дім.
Незабаром вони з тіткою Горпиною вийшли разом та Тимофій зупинив свій погляд на мені.
– Ти себе нормально почуваєш? – запитав мене чоловік, – Щось у тебе вигляд нездоровий.
– Після розмови з сусідкою щось голова розболілася, – відповів я.
– Думаю, тебе зурочили, потрібно пов’язати тобі на зап’ястя червону нитку. Жінка, яку ви зустріли має нещасливу долю та й іншим такого бажає. Але її біда сталася лише через неї, бо вона недобра жінка. Не давала своєму чоловіку життя, він вже не знав як від неї захиститися, в результаті бідолаха не витримав та пішов від неї. От вона тепер й шукає винних, – сказав Тимофій.
Після цих слів чоловік відчинив шухляду, дістав звідти дві червоні нитки, пов’язав їх мені та татові на зап’ястя.
– Діти дуже чутливі до поганого погляду, відразу починають погано себе почувати.
Потім Тимофій пішов на кухню та приніс звідти мелісу та ромашку. Сказав, що ці трави корисні для здоров’я, а ще вони заспокоюють та сприяють хорошому засинанню.
Батько подякувала та сказала, що любить пити трав’яні чаї.
Тимофій заварив мені чаю поки його мама наливала нам молоко. Мені стало краще та я став спокійнішим.
Дорогою додому я думав про пригоду, яка сьогодні зі мною відбулася. Живучи в місті я навіть не задумувався про те, що інша людина може свідомо бажати мені зла та що від подібного впливу потрібно захищатися.
А що ви про все це думаєте?
