Дорослі проблеми недорослих дітей
Я мати-одиначка, сама виховую 17-річного сина. Чоловіка нас покинув, коли Іллі виповнилося 4. Пішов до іншої жінки. Пізніше намагався повернутися, але я не дозволила. Не змогла моя жіноча гордість пробачити зраду. Вдруге заміж так і не вийшла, тож давала раду всьому самостійно.
Мені самотужки прийшлося платити кредит по іпотеці, оплачувати комуналку, забезпечувати дитину всім необхідним, адже колишній жодного разу не дав аліменти. З однієї сторони це навіть добре, життя загартувало мене до будь-яких труднощів.
Нещодавно мій син поставив мене перед фактом: з нами житиме Аня, його дівчина. Даня зізнався, що вони зустрічаються вже три місяці й він має серйозний намір одружитися. Я сперечатися не стала. Пораділа за сина, привітала і сказала:
-Синку, якщо у тебе такі серйозні наміри стосовно цієї дівчини, то пора ставати дорослим. Я нічого не маю проти твоєї затії. Жити разом ви можете, але не в нашому домі. Можеш винаймати квартиру, якщо пощастить дівчина допомагатиме. До речі, скільки їй років?
Син сказав, що Ані 23 і вона живе з батьками. А якщо я не можу прихистити в себе рідну дитину з коханою, то вони сюди і не приходитимуть. Образився, бачте! Я спокійно відреагувала на таку заяву і погодилася з його рішенням.
Даня, нічого не сказавши, пішов до своєї кімнати. Більше до цієї розмови не поверталися, поки я не прийшла додому з роботи й побачила, що наша побутова техніка зникла і речей сина не було. Я все зрозуміла. Ну що ж нехай вважає, що це подарунок від матері на новосілля.
Минуло три тижні, від Дані ні слуху ні духу. На материнських почуттях вирішив пограти. Нехай. Перша телефонувати не збиралася. Тільки я про це подумала, як зателефонував син та попросив грошей, бо йому не вистачало оплатити комуналку та ще й за квартиру скоро потрібно гроші віддавати. А вони з Анею останні на продукти витратили.
Я сказала, що оскільки він дорослий, то нехай сам знаходить вихід із цієї проблеми. Я не допомагатиму. Після цієї розмови ми не говорили.
Пройшов ще тиждень, повернувшись з магазину додому, зустріла вдома блудного сина. Він мив посуд. Це щось новеньке. Зазвичай мій Даня вважав це суто жіночою роботою. Схоже самостійне життя пішло йому на користь.
–Не готовий я, мамо, ще бути дорослим. Можна ще трішки побути твоєю недорослою дитиною?
Ми обійнялися. Довго розмовляли, син ділився пережитими враженнями. Після чого стала готувати вечерю своїй дорослій дитині.
