“Годі вже бурчати, я голодний! Невже другий день застуди — це причина лежати?”
Нездатність чоловіка зрозуміти найпростіші речі стала тим моментом, після якого подруга моя вирішила все змінити. Ми знайомі з Маріанною ще з шкільних років. Завжди вважала її жінкою з характером, але те, що вона витримала цей шлюб три роки, досі мене вражає.
Її чоловік Богдан був із тих, хто бачив світ лише крізь власні очі. Голова болить чи температура під сорок? Неважливо, головне — щоб вечеря була готова вчасно. Для Богдана статус дружини включав обов’язки кухарки, прибиральниці, медсестри та психологині, але сам він ці ролі сприймав відсторонено й не був здатний навіть на співчуття.
Навіть коли Маріанна лежала у лікарні з ускладненим грипом, він навіть не завітав до неї. А після виписки одразу ж заверещів: “Вечерю ж ніхто не готує!” Коли вона відповіла, що не спала всю ніч, він тільки хмикнув: “Отакої, трагедія! Стомилася… Тоді не лінуйся, іди, рухайся, їсти хочеться!”
Маріанна підвелася, але не до магазину — а до ЗАГСу. Потім зібрала речі та поїхала до батьків. Мовчки, без пояснень та скандалів. Просто пішла.
І це було правильно. Коли кохання переростає в зневагу, лишатися поруч — значить ламати себе. Тепер Маріанна знову стала собою, і в її голосі я чую силу. І вірю, що попереду її чекає щастя.
