Минулої суботи, я та моя дружина Катруся завітали до батьків Катрусі у Вінниці на сімейну вечерю. Ті події досі живуть у моїй памяті, бо саме тоді трапилася несподівана розмова, яка змінила багато в нашому житті.
Як завжди, ми зібралися за великим столом, розмовляли про буденні справи, обмінювалися новинами. Та, неначе непомітно, розмова перейшла на мою роботу про це почала говорити Катруся. Її слова були підкріплені певними причинами: ще трохи раніше ми задумали будівництво басейну біля родинної хати моїх батьків у Житомирі. Ця мрія давно зародилася у нашій сімї, а цьогоріч Катруся наполягла, що більше зволікати не слід.
До того ж, ми планували поміняти автівку до початку холодів, а на літо вже три роки збиралися зїздити на Азовське море чимало часу минуло з нашої останньої подорожі. Я був єдиним у родині, хто працює і мене влаштовувало таке становище, я не з жалю це кажу.
Але на підприємстві, де я працював, розпочалися непрості часи: багатьох співробітників звільнили, а решті, в тому числі мені, знизили зарплату без ясних перспектив покращення. Ми мали певні заощадження у гривнях, яких вистачило б лише на скромну поїздку на море та найдешевшу версію нової машини, якщо ціни не підскочать.
Катруся, навпаки, подала пріоритет басейну для її батьків, ставлячи це вище за наші плани. Я категорично не погоджувався з таким підходом наша розмова завершилась тим, що вона дорікнула мені у лінощах і небажанні шукати нову роботу, яка дала б сімї грошей на все.
А за столом усе повторилося. Я не зміг стримати себе різко відповів Катрусі, нагадавши, що щомісяця ми віддаємо її родині чималу допомогу, і, зопалу, кинув, що майже вся вечеря зараз оплачена з моєї кишені. Тепер шкодую про ті слова, але назад вже не повернеш.
Мені налили борщ у миску, і саме тоді Катруся почала емоційну промову так сильно її зачепили мої слова, що я почув стільки нових образ у свою адресу. Я не витримав довго мовчки встав від столу, пішов додому у повній тиші.
Вдома я зібрав речі Катрусі й відніс їх до її батьків. Зараз вважаю, що ні одна дружина не повина дозволяти собі таку поведінку і говорити чоловікові подібні речі, а ті сварки були неприпустимими для нас. Я повернувся додому, і тепер думки збентежені не знаю, як далі бути; так почуваюся й досі, згадуючи ті трагічні події.
