Для своєї дванадцятирічної донечки Станіслави ми ніколи нічого не жалкували, ось і розпестили її на свою голову. Без желейних ласощів та чипсів вона не могла прожити й дня, ми давали їй кожного дня гроші на кишенькові витрати, а вона все витрачала на шкідливу їжу з супермаркетів. Коли виходила нова модель планшета чи телефона, їй конче потрібно було їх мати, адже у всіх однокласників це вже є, а у неї ще ні. Наші відмови на доньку не діяли, кожна з них супроводжувалася страшенною істерикою. Тож довелося йти на поступки.
Останньою краплею стало те, що Станіслава поцупила з дому гроші, які ми відклали на відпустку. Чоловік уже зібрався їхати в туристичну агенцію для того, щоб придбати путівки, а в нашому сховку ні копійки. Лише згодом з’ясувалося, що їх взяла Станіслава. Вони з друзями пішли пікнік з нагоди Дня народження однієї однокласниці, донька хотіла перевершити всіх. Вона купила собі дорогий одяг, а на решту придбала дуже дорогий подарунок. Ми були шоковані, поведінка Станіслави зайшла надто далеко, ми були розгублені та не знали що нам робити.
Довго радилися з чоловіком та вирішили провчити нашу доньку: сказали, що нас звільнили з роботи, а самі насправді взяли відпустку. Гаджети доньки довелося продати, бо нам буцімто нічим було платити комунальні платежі. Їли ми лише каші та супи, іноді на нашому столі з’являлася картопля. Станіславі довелося доношувати свій одяг, новий ми не могли їй купити.
Спершу донька дуже сильно протестувала, казала, що не піде до школи в такому вигляді, тоді мій чоловік сказав, що проведе її до школи, адже у нього тепер дуже багато часу. Донька не могла цього допустити, адже вона типу доросла та пішла. Після повернення додому у неї був дуже поганий настрій. Але він ще більше погіршився після того, як я сказала, що частину її одягу нам доведеться продати, бо нам потрібно за щось купувати харчі. Я сказала Станіславі, щоб вона обрала лише найнеобхідніший одяг, а також, щоб вона перебрала своє взуття. Ми були дуже здивовані побачивши скільки непотрібних речей виявилося у неї, половину одягу вона ніколи ще не одягала. Речі розкупили на ура.
З часом Станіслава трішки заспокоїлась та стала радіти тому, що є, каші та супи стали для неї звичною їжею, вона більше не діставала нас з проханням щось їй купити, бо розуміла, що у нас на це немає грошей. У неї змінилося коло спілкування. Старі друзі припинили з нею дружити через те, що вона більше не вписувалася в їхню компанію. У Станіслави з’явилися нові друзі, які мені набагато більше подобаються.
Коли наша “відпустка” закінчилася, ми сказали доньці, що все буде так, як раніше, що нас відновили на нашій роботі. Станіслава зраділа, а також попросила пробачення за свою попередню поведінку. Донька дійсно змінилася, її вже не цікавило бездумне витрачання грошей, вона не збиралася повертатися до попереднього кола своїх знайомих.
Я рада, що ми з чоловіком зважилися на такий експеримент та що Станіслава все зрозуміла. Донька навчилася обходитися мінімумом речей, ми повернули їй планшет та смартфон, телефон на кнопках, який був у неї під час експерименту, залишили на згадку про ті часи та про всяк випадок якщо Станіслава знову візьметься за старе.
