Вікторія Владиславівна обурювалася в колі своїх подруг. Її єдиний син, на якого вона покладала стільки надій, сьогодні привів дівчину з вулиці, і повідомив, що вони одружилися. При чому додав, що чекав якраз таку реакцію, тому все зробили самостійно. Наразі вони чоловік і дружина, і відмовляти його пізно.
А те дівчисько, інакше і не назвеш, стоїть, очі не підіймає. Скромниця. Жити збираються з нею, у великій чотирикімнатній квартирі. Тому Вікторія Владиславівна ніяк не може змиритися. Ліза працює продавцем в магазині, це ще більше засмутило жінку. Як Вікторія Владиславівна, дружина професора, буде спілкуватися з простою Лізою. Та син Ярослав настоював на своєму, кохає і житиме тільки з Лізою.
Минуло два місяці. Молоді намагалися менше попадати на очі мамі чоловіка. Та й Вікторія Владиславівна звиклася, що невістка не намагається щось робити на свій лад, чи просити кошти.
Одного разу Ярослав з радістю повідомив, що їде в США, запрошують на навчання на три місяці. Так що через деякий час чоловік поїхав, а Ліза залишилася зі свекрухою. Вранці рано йшла з дому, поверталася пізно. На запитання, де вона ходить, зі здивуванням відповідала, що працює.
Коли Ярослав повернувся додому, його не впізнати. Щасливий, упевнений у собі. А ще повідомив, що зустрів дівчину, нашу українку, Каріною звуть. Так от закохався до нестями. Так що з Лізою розлучається і терміново виїжджає в штати. Наречена чекає.
Ліза не говорила нічого, тільки плакала. Коли Ярослав поїхав, стала сама збирати речі. На запитання Вікторії Владиславівни, чи є їй куди йти? Відповіла, що наразі житиме у подруги, а місяців через два обіцяють дати кімнату в гуртожитку. Та колишня свекруха зупинила дівчину, сказала, що нехай живе, поки в гуртожитку не звільниться місце. Нічого ходити по людях, коли житло є.
Та вже наступного дня Ліза викликала швидку допомогу. Далося взнаки хвилювання з приводу Ярослава. У лікарні Вікторію Владиславівну відвідувала лише Ліза. Подруги прийшли один раз, а потім у них свої справи, немає часу ходити. Телефонувала сину, а він у відповідь, щоб мама не хворіла, та світлини шле з Каріною.
Через місяць жінку виписали додому. Ліза викликала таксі, привезла Вікторію Владиславівну, а сама зібралася йти в гуртожиток. Затрималася вже в їхній квартирі. Довго увечері Вікторія сиділа в роздумах. Є син, подруги. А ходить за нею Ліза, яку навіть і приймати спочатку не хотіла. Та що ж це таке?
Зранку таксі стоїть біля гуртожитку. В кімнату постукали. Ліза відчиняє двері, а там Вікторія Владиславівна:
– Поїхали доню додому. Немає що тобі робити по гуртожитках.
– Поїхали, мамо.
П’ять років живуть разом. Вікторія допомогла Лізі купити квартиру, але відпускати від себе… Як з’явиться гарний чоловік, тільки тоді, і не інакше.
