Народилася у нас з дружиною голубоока донечка. Перші шість місяців дружина перебула у декреті, тішилася звичайними буднями молодої мами та любувалася новонародженим дитям.
Довго в декреті дружина не затрималася, щастя було коротким. Пізніше Оксані почали телефонувати з роботи і запрошували повернутися до офісу. Спочатку дружина відмовлялася, адже недавно народила і годувала дитину. Пізніше її попередили, що якщо з початком наступного місяця вона не вийде з декрету, то хай прийде і напише заяву на звільнення. А що ж їй залишалося ще робити?. Працювала вона у приватній фірмі, заробітню плату отримувала досить високу, як для молодої жінки. Оксана керувала цілим відділом.
Тоді ми звернулися до тещі за допомогою, адже рідна бабуся краще впорається з дитиною, ніж наймати в няньки чужу жінку. Мама Оксани була педагогом, та вже рік як вийшла на пенсію. Спочатку вона боялася, що не дасть собі ради з малою дитиною, яка ще й говорити не вміє. Але в результаті погодилася.
Все було чудово, ми з дружиною працювали, теща займалася дитиною. Ввечері приходили додому і бачили порядок вдома, смакоту на кухні і доглянуту дитину на руках бабусі.
Так минуло майже 3 роки.
Оксанина мама була самотньою, так як з своїм чоловіком розлучилися одразу після народження Оксанки. Одного дня теща сказала, що вона ще молода жінка і їй потрібно влаштувати своє життя. Як виявилося вона познайомилася на сайті знайомств із українським поляком, який запросив її до себе у Вроцлав погостювати. Та й онучка росте, стає більш рухливою, а теща старіє і скоро не зможе встигати за нею бігати. Часу для вирішення цього питання у нас було не багато, трішки менше місяця.
Спочатку ми запропонували тещі поїхати погостювати і повернутись до виконання своїх обов’язків. Мовляв спочатку Оксанка візьме відпустку і посидить з малечою, тоді я. Так могло тривати біля двох місяців максимум.
Проте бабуся навідріз відмовилася займатися онукою. Казала ,що всі діти відвідують садочки, всі хворіють і всі виростають здоровими людьми. Запевняла нам, що ми надто любимо нашу допитливу та рухливу донечку. Дитина повинна спілкуватися із однолітками і заводити друзів свого віку для нормального подальшого розвитку.
Так як віддавати донечку у садок ми не хотіли. У мого брата двоє синів і вони після двох днів у садочку підхоплюють застуду, так що пізніше три тижні вдома лікуються. Для нас здоров’я нашої дитини основне. Тому вихід був один – няня.
