Довгих 6 років минуло з дня, коли на власному весіллі мене покинув наречений. Просто взяв і не заявився до РАГСу. Думаю, навіть говорити не треба, яка хвиля депресії накрила мене тоді. Спочатку було образливо, а потім мене розривала злість. Можна ж було хоча б мене попередити, що не збирається одружуватися. Я б не ганьбилася перед гостями.
Тоді я почала думати-гадати, у чому ж причина такого вчинку Вови. Та ніяких відповідей я не знайшла. Поки на вулиці випадково не зустріла кращого друга Володимира.
І зараз я вже рік як дружина цього найкращого друга. Саме він підтримав мене тоді при випадковій зустрічі. Втішав як тільки міг, підбирав потрібні слова. Олег опинився біля в потрібний час і з потрібною підтримкою. Саме завдяки йому я 6 років тому не розклеїлась остаточно.
За час нашого тісного спілкування я встигла забути Вову і полюбити Олега. Та острах залишитись покинутою не покидав мене і я постійно відмовляла коханому в одруженні. Та він стільки часу переконував мене, що у нас все буде чудово, що я здалась.
І ось мусило пройти стільки років, щоб Олег мені зізнався, чому в той день Вова не прийшов. Як виявилося, мій нинішній чоловік спеціально обманом напоїв Володю і він просто не зміг проснутися в день нашого весілля. А потім взяв і обманув друга, що я у відчаї кинулась до нього в ліжко. Така підлість мене вразила. І зараз я просто не знаю, що робити далі.
