Довгоочікувана донечка Світлани нарешті народилась, наповнивши її радістю, коли вона лежала і мріяла про реакцію чоловіка на цю новину. Однак її не полишало питання, чому їй досі не принесли дитину. Коли вона запитала медсестру, її запевнили, що все гаразд і що скоро прийде лікар і принесе їй дівчинку. Світлана, яка вперше стала матір’ю, не знала, чого очікувати.
Її серце закалатало, коли до палати увійшли кілька лікарів. Вони повідомили їй, що у її доньки деформація – нога викривлена, але запевнили, що операція може виправити цю проблему. Їй запропонували два варіанти: заплатити за операцію зараз або чекати в черзі на квоту, що може зайняти багато часу. Без дозволу та коштів батьків операція не могла бути проведена. Лікар порекомендував зробити її якнайшвидше. Якби вони чекали, дівчинці довелося б пристосовуватися до кульгавості.
Коли чоловік приїхав до Світлани, його провели до кабінету лікаря, де повідомили про стан доньки. Тарас довго сидів мовчки, запитуючи, скільки часу у нього є на прийняття рішення. Лікар порадив, що чим швидше, тим краще. Тарас не знав, де взяти гроші на операцію. Він думав про те, щоб продати квартиру, але де вони будуть жити? Він відвідав Світлану в палаті, й вони разом плакали над своїм становищем. Зрештою, домовилися продати квартиру і деякий час винаймати житло, перш ніж купити нове.
Через пів року Тарас зустрів Світлану з донечкою біля клініки, де вони провели чотири місяці. Операція пройшла успішно, і лікарі запевнили його, що їхня дівчинка зможе ходити та навіть бігати. Після продажу квартири у них залишилася третина коштів, які Тарас вклав у новобудову. Ключі від нової квартири їм пообіцяли передати протягом року. Тим часом вони винаймали житло, а Тарас працював на двох роботах, щоб вносити щомісячні платежі за нову квартиру.
Не зважаючи на труднощі, з якими вони зіткнулися, подружжя залишалось зосередженим на здоров’ї своєї доньки, яке було для них найважливішим. Коли через пів року їх донечка Катя почала ходити, вони повернулися до клініки для подальшого обстеження. Результати були позитивними, і лікар жартома попросив їх більше не повертатися до клініки. Вони знали, що труднощі, з якими їм довелося зіткнутися, з часом минуть, і були вдячні за відновлене здоров’я дитини.
