Я обирав собі дружину й одружувався за покликом серця. З Мірою у нас було багато спільного. Жили ми добре, принаймні я так думав. У нас народився і підростав прекрасний син Мирослав. Минали роки, стосунки з дружиною, з часом, втратили запал, але в родині все одно панували мир і злагода.
Того вечора, я чимдуж поспішав з роботи додому. Сьогодні у нас десята річниця весілля та ще й син сповістив радісну звістку: його прийняли в місцевий коледж. Щастя і гордість переповнювали моє серце аж тут сталося неочікуване. Я зіштовхнувся з Мірою у під’їзді нашого дому. У її руках була валіза і дружина кудись сильно поспішала. Побачити мене вона точно не хотіла. Довелося все пояснювати:
–Я вагітна, але не від тебе. Йду до іншого чоловіка, який не сприймає мене тільки як хатню робітницю. Син уже дорослий, зрозуміє. Взяти його з собою я не можу. Сподіваюся, що ти йому все делікатно поясниш.
Я стояв в ступорі й не знав, що тепер робити. Виявляється все моє представлення про власну родину було ілюзорним. Я навіть не здогадувався, що дружина більше не щаслива. Вона ніколи не скаржилася, а я завжди їй допомагав.
Розлучитися по тихому не вийшло. Міра чомусь вважала, що заслуговує на половину нашої квартири. Почала судитися. Звичайно справу вона програла, але того дня втратила не просто квадратні метри, а власного сина. Мирослав відмовився від рідної неньки.
Син навчався на останньому курсі. Збирався вступати у магістратуру. За цей час, що ми жили разом, Мирослав постійно мене підтримував, допомагав і завжди радував своїми навчальними успіхами. Про матір ми ніколи не розмовляли, допоки вона сама не дала про себе знати.
Син був на парах, а я захворів, тому повернувся додому раніше. Почув дзвінок у двері. Здивувався, хто б це міг нас навідувати? Коли відкрив двері отетерів. На порозі стояла колишня дружина з маленькою дівчинкою на руках. Я спершу розгубився, а потім запросив їх увійти. Провів на кухню, пригостив печивом і чаєм.
Міра мовчала, видно було, що їй незручно, але все ж наважилася заговорити першою. Розповіла, що з Віталіком (її чоловіком) вони жили добре. Поки він не захворів. Хвороба швидко прогресувала і через місяць його не стало. Залишатися в його домі вони більше не могли, тому що з’явилася його старша дочка і пред’явила свої законні права на майно.
Чоловіку хотілося відправити колишню з дому, її проблеми його точно тепер не стосувалися, але не зміг. Почуття так і не пройшли, він досі кохав дружину. Запропонував залишитися на деякий час у них з Мирославом, поки сама не стане на ноги.
Коли син повернувся з пар, Міра попросила у нього вибачення і познайомила із сестрою. З того часу нова велика родина більше не розлучалася.
-Я вагітна, але не від тебе. Йду до іншого чоловіка, який не сприймає мене тільки як хатню робітницю.
