Коли я почав зустрічатися з Мариною, вона старалася показати, що вона вправна господиня. Мабуть, старалася показати себе з найкращого боку для того, щоб вийти за мене заміж якомога швидше. От я й повівся на обіцянки кращого життя. Ми зустрічалися всього три місяці, потім зіграли пишне весілля, а після нього мене чекало розчарування.
Марина готувала не кожен день, могла купити напівфабрикати та забити ними увесь холодильник. А я звик, що у мене на столі завжди свіжа їжа. Моя сама завжди готувала мені все свіже. Марина до весілля казала, що просто обожнює готувати. Хлібом її не годуй, а дай щось приготувати смачненьке на кухні. А тепер що? Виходить, що мене обманули.
Я нагадав їй її ж слова, а вона мені сказала, що втомлюється на роботі. Але ж вона жінка. Це у неї закладено в генах. Її мама повинна була сказати що так буде. Що тепер виходить? Я маю їсти напівфабрикати? Але це ще не найгірше. Дружина інколи купує готову їжу в супермаркеті. Це взагалі в голові не вкладається. Якась інша жінка це готувала, а я маю це їсти!
– Якщо щось не подобається – готуй сам. Я працюю на роботі стільки само годин, що й ти та заробляю стільки ж, – заявила вона мені якось.
Не розумію навіщо я одружувався, якщо дружина навіть вечерю не може мені приготувати.
А нещодавно вона попросила мене помити посуд. Уявляєте? Це для мене принизливо. Чоловік повинен лише заробляти гроші, а всім іншим має займатися жінка.
Те, що Марина пішла працювати, то виключно її ініціатива. Я не примушував її до цього. Дружина сказала, що їй нудно вдома, а тепер вона змінила свою думку. Каже, що пішла працювати, бо моєї зарплатні нам не вистачає. Може, якби вона мене краще годувала, то я б заробляв більше. Але ж їй не подобалося сидіти вдома та варити мені супи, пішла на роботу, тепер хай сама розпоряджається своїм часом, щоб і на роботу ходити, і їжа вдома завжди була свіжа.
Інші ж жінки якось встигають. А хіба я не маю рації?
