З Олею ми одружені ось уже 12 років. Виховуємо сина, Платона, йому 10. З малим у мене стосунки складаються не дуже. Просто він копія своєї матері, що зовнішньо, що за характером. Якось запропонував його записати на бокс чи карате, а син у відповідь: «Я вже ходжу на комп’ютерні курси».
На вихідних пропоную поїхати на риболовлю разом або ж піти на стадіон поганяти м’яча. Знову мимо, бо він домовився зустрітися з другом, їм треба робити проєкт по історії.
Я свого часу таким шибайголовою був. Батьків майже кожного дня до школи викликали, а вчителька Платона телефонує лише, щоб похвалити, який він у нас молодець. Не подумайте, що я зовсім дурень. Звісно, я радію успіхам сина, але мені здається, що за навчанням та комп’ютером минають його найвеселіші роки. Подорослішає й навіть не матиме що згадати.
Дружина мене не розуміє й навпаки повчає сина, що той має бути зразковим учнем та гарно навчатися. Вона покладає на нього занадто багато обов’язків й геть не думає, що малому потрібен відпочинок. Власне з цього приводу ми постійно сваримося й не можемо знайти спільної мови. Двічі навіть думали про розлучення, але думки про сина не давали нам накоїти дурниць.
Наближалася моя літня відпустка. Платон поїхав у табір, дружина пропадала зі своїми подругами та частенько їздила до батьків, бо її мати не здужала. Я так втомився від цієї колотнечі, що на роботі, що вдома, тому орендував заміський будинок на тиждень. Розповів дружині, мовляв, ми скільки років нікуди не вибиралися, влаштуймо собі вихідні. Думав, що Оля зрадіє й підтримає мою ідею, але сталося не так, як гадалося.
Дружина напала на мене, бо вирішила, що я міг би витратити такі гроші з розумом й вкластися в ремонт квартири, який нам давно треба зробити. Пішло поїхало. Я поганий господар, нічого не помічаю, всюди треба тицяти пальцем і так далі по стандартній програмі.
Олю я більше не слухав, спакував свої речі, взяв ключі від машини й поїхав сам. Не хоче, як хоче. Вона може робити свій ремонт, а я відпочину від усіх якомога далі від гамору міста.
Будинок виявився хорошим, з новеньким ремонтом, відкритою терасою. Басейн, зелений газончик, зона для барбекю. Навколо території дому високий паркан. Жодних непроханих гостей чи чужих поглядів. Прислухався…Тиша. Яке ж це прекрасне відчуття побути наодинці із собою. Не роздягаючись з розгону я плюхнувся в басейн й почав хлюпотіти водою, точнісінько як мала дитина.
Наплававшись вдосталь пішов у будинок, щоб знайти якийсь перекус. Холодильник порожній, буфети пусті. Переодягнувся й поїхав до найближчого магазину купити продуктів. Довго не вибирав, взяв стандартний парубоцький набір. Коли підійшов до каси розгубився. Переді мною сиділа Оксана, моє перше шкільне кохання.
-Пакет давати? – запитала не радужним голосом навіть не підіймаючи погляду.
-Короленко, що з тобою зробило це доросле життя!
Жінка відреагувала миттєво й коли наші погляди зустрілися, її обличчя розпливлося в щирій посмішці.
-Марченко, скільки літ, скільки зим! – у миттєвому пориві Оксана потягнулася мене обійняти я зробив те ж саме у відповідь.
Ми обіймалися лише мить, не більше, але цієї миті виявилося достатньо, щоб старі забуті почуття визирнули назовні зі своїх глибин.
-Ти якими шляхами тут опинився? – запитала вона поки я детально вивчав обличчя колишньої однокласниці.
-Приїхав у відпустку, а ти тут живеш, заміжня? – поцікавився я заради інтересу.
-Запізнився ти, я вже три роки як розлучена! Я б з радістю з тобою потеревенила, але мій начальник не схвалить мого базікання на робочому місці.
-То ти приходь ввечері до мене в гості. Ось тут – дістав із кишені джинсів свою візитку – номер мого мобільного. Зателефонуй, коли звільнишся, я по тебе приїду.
На вечерю я приготував овочі, смажені на грилі, й посмажив шашлик. Відкоркував пляшку вина, накрив стіл на терасі. Оксана відправила смс, що приїде сама, лише запитала адресу. Не знаю чому, але я відчував хвилювання, наче вперше зібрався на побачення з дівчиною. Оксана приїхала вчасно, одягнена в красиву білосніжну сукню, волосся звивалося по її плечах красивими хвилями, обличчя освіжив легенький макіяж.
Ми смакували вечерею та вином, згадували шкільні роки, ділилися проблемами дорослого життя. Я не планував вивалювати на Оксану усі свої проблеми, але вино розплело язик, тож жінка була в курсі про мою сімейну кризу й непорозуміння з сином.
-Я тебе так сильно розумію – сказала вона, щоб підтримати та заспокоїти мене й мені стало так добре, ніби всі проблеми відійшли на другий план.
А далі я зробив страшенну дурницю, коли підійшов до Оксани впритул й поцілував. Вона не відштовхнула, навіть навпаки, притягнула мене ще ближче й відповіла. Ми ніби оскаженіли й ту ніч провели разом. Найгірше сталося вранці, коли раптово приїхала моя дружина й застукала мене в ліжку з іншою.
Вистачило одного вечора, щоб зруйнувати 12 років шлюбу. Оля подала на розлучення, забрала сина й переїхала в інше місто. Малий не хоче зі мною спілкуватися, а батьки вважають, що я підла та ница людина. Моє життя пішло шкереберть й мені немає кого в цьому звинувачувати, окрім самого себе.
