Микола з Наташею живуть п’ятнадцять років. Вже втратили надію мати дітей. Згодом змирилися з тим. Є і такі сім’ї, вони одні з таких. Довго Наташа плакала, але Микола відноситься до неї з любов’ю, як і раніше. Тому що вже плакати, така їх доля. По сусідству живе сім’я з двома дітьми. Чоловік і жінка завжди напідпитку. Дівчата надані самі собі. Наташа з жалістю дивилася на тих крихіток. Старшенька Маша ще нічого, не хворіє. Як вона в тих умовах залишається здоровою, незрозуміло.
А меншенька Даша, хвороблива. Та лікувати її нікому. Батьки зайняті своїми справами, знайти пляшку і випити. Потім сварки до ранку. В один із таких днів, коли дівчата бавилися на вулиці, а їхні батьки розпивали чергову пляшку горілки, в їхньому будинку сталася пожежа. Від чого загорілося, так і не з’ясували, але вогонь розповсюджувався швидко. Поки приїхала пожежна машина, полум’я охопило увесь будинок. В тій пожежі згоріли батьки Маші та Даші.
Наташа взяла дівчат на ніч до себе. Адже пожежа відбулася увечері, не на вулиці ж їм спати. Вдома довго розмовляли з Миколою. Дружина вмовляла залишити Машу і Дашу в себе на виховання. Що їм робити в дитячому будинку. А діткам гарний догляд потрібен. Щоб їх любили і вони те відчували. Наташа впевнена, що це єдиний її шанс стати мамою. Микола ж навпаки відмовляв дружину від такого кроку. Адже спадковість у них погана, хлібне горе з ними.
Та Наташа до того не дослухалася. Вона все вмовляла чоловіка. Спочатку опіку над дівчатами, а потім і удочерити можна. Тим більше, що рідні у них немає. З великою неохотою погодився Микола. А дружина аж світилася вся. Нарешті та в неї будуть діти. Оформили все по закону, і незабаром Маша і Даша були вдома. Та не такої зустрічі чекала Наташа. Думала, що дівчата кинуться до неї. А вони стояли дивилися немов вовченята.
Довго звикалися один до одного. А ще походи по лікарнях. Адже в Даші запущені хвороби. Лікарі говорять, що треба надіятися, і можливо хвороба піддасться лікуванню. Маша взагалі нових батьків не слухала. Адже з дитинства звикла сама про себе піклуватися. Турбота тьоті Наташі її не бентежить. Микола намагається виховувати дівчат, але терпіння не вистачає. Іноді зривається на крик. Дружина умовляє замовкнути. І так кожен день.
Микола давно себе лає, що піддався умовлянням Наташі. Наразі немає спокою. А вони як вовченята дивляться на прийомних батьків. Наташа дивується, діти ніколи не бачили ні ласки, ні доброго слова. А тут для них роблять усе, щоб гарно жили, а вони навпаки. Огризаються. Стомилося подружжя, не знають як далі поступити. Але одно знають точно, дівчат не віддадуть в дитячий будинок.
