Звичайний ранок буднього дня. Я прокинувся, як завше, раніше дружини та пішов збиратись на роботу. Вирішив приготувати їй сніданок в ліжко. Моя люба Аня дуже полюбляє зелений чай з різними смаками. Тому я намагався її здивувати новими цікавинками.
На столів кухні стояв її телефон. Вона зазвичай не залишає його ось так, адже з роботи завжди можуть зателефонувати, чи написати. Замовники вони такі.
Звернув увагу я не телефон Ані лише через одне — їй прийшло повідомлення.
В мене немає звички дивитись в телефон дружини, чи в чийсь інший без дозволу. Але то було спливаюче повідомлення на головному екрані. Тому я чисто випадково прочитав те, що там було написано.
“В неділю о 17:30 зустрінемось в ресторані “Амур”.”
Це нічого б, але повідомлення прийшло від якогось номера. Не підписаний. Звісно ж, я став хвилюватись. Дружина ні про які плани на неділю не казала ще. А може хотіла сказати, а забула. Ну і, звісно, надивившись серіалів та начитавшись книг, мені одразу почало лізти в голову: ” Невже зраджує?”.
Коли прокинулась дружина, я приніс їй сніданок наче нічого й не сталось. В розмові запитав, чи не проти вона сходити кудись в неділю, десь опів на шосту вечора.
Та кохана відповіла, що має вже плани на цей день. З подругами в ресторан зібрались, а може й на шопінг ще підуть. Я наче і зітхнув з полегшенням, а наче і все одно були сумніви. Благо, до неділі було так далеко. Післязавтра.
До цього часу я спостерігав за дружиною. Та нічого такого не помічав. Все як завжди. Але ця цікавість та тривога. Розумієте? Я дуже хвилювався. Чому вона не повідомила завчасно? Зазвичай ж робить так. Невже щось приховує? Що їй від мене приховувати?
Не міг я витримати цих хвилювань. Тому я зробив дещо не дуже красиве. Пішов прослідкувати за Анею. Коли вже підходив час, дружина красиво одяглася, нафарбувалась та зробила зачіску. Так до подруг вона ніколи не ходила. То що зараз відбувається?
Підозри та хвилювання все росли і росли. Я слідкував за Анею до самого ресторану. Там вона при вході з кимось зустрілась та вони разом зайшли в заклад. Я пішов за ними. Очікував побачити картину, яку б нізащо не хотів побачити. Але…
Тільки но я зайшов, як плеснули хлопушки, конфеті і люди гуртом стали шукати:
– З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ВАДИМЕ!
Мені такий сюрприз влаштували. Я забув про власне День народження, через кількість роботи та клопотів. А Аня цим скористалась та влаштувала мені такий “квест”.
– Як тобі сюрприз, любий? — запитала лагідно кохана.
– Сюрприз вдався, але я тебе прошу — не роби більше такого. Я такого собі надумав, так хвилювався, що ти собі не уявляєш.
– Ахаха, сонечко, на це я й розраховувала!
Погуляли ми чудово, але таких сюрпризів мені не потрібно. Я від хвилювань мало ноги вперед не простягнув.
