Почну з того, що у нас з чоловіком двоє синів. Старший Тихон уже одружений. Наталочка, моя невістка, для мене як донечка. Ми гарно ладнаємо, часто зустрічаємося й не маємо жодних проблем. Діти живуть окремо, виховують маленьку донечку, нашу онучечку Меласю. Коли я стала бабусею, то ще більше полюбила невісточку за такий чудесний подарунок для нашої родини.
Менший син, Павло, гультяка ще той. Він уже скількох дівчат поміняв, що я втомилася їх усіх рахувати. Кажу, коли ти вже в дім щось путнє приведеш, а він тільки посміхається. «Коли добряче нагуляюся, мамо». Живе він в столиці, додому частенько навідується, в основному на вихідних. Я стараюся не повчати сина й до його особистого не лізти. Та тут Паша сам похвастався, що з деким зустрічається.
Це просто чудо чудесне. Уперше за останні три роки я чую, що мій син завів серйозні стосунки. Дівчину Павлик звати Каріна. Каже, що вона родом також із села. Не хочу нікого образити, але для мене це як мед для вух.
Просто трохи пожила на цьому світі й точно знаю, що порозумітися та знайти спільну мову із сільською дівчиною мені буде набагато легше, чим з якоюсь білоручкою з міста.
Питаю, а коли ти її до нас на знайомство привезеш. Пообіцяв на свій день народження. Я ж рихтувалася, наче на весілля. Наготувала всілякої смакоти, поприбирала у хаті, змусила чоловіка навести лад у дворі. Приїхав Тихон зі своїми, то вже Наталочка допомогла мені на стіл накрити й все підготувати.
Сидимо чекаємо, чуємо, що машина біля дому припаркувалася. Побігли зустрічати дорогих гостей. Спершу до нас вибіг Павлусик, обійнялися, поцілувалися, а вже потім випливла його пані. Я як її побачила, то мало з ніг не впала, добре, що Наталочка вчасно підхопила.
Людочки, я ж навіть не думала, що це Павло може на таке чудо поглянути не те щоб закохатися. Губи на пів лиця, ледь носа не закривають, вії аж до лоба, нігті на руках триметрові та до всього вона курить! А Павло, як дурник якийсь, бігає навколо неї на задніх лапках. Ну що вже було робити? Повели гостю у дім, посадили за стіл, припрошуємо.
Голубці вона не їсть, салати з майонезом, а це ж для фігури шкідливо, котлети м’ясні її мало до сліз не довели. Запитала, де ми м’ясо взяли, сказали, що до їхнього приїзду свинку закололи, так ця пані прочитала нам лекцію про вегетаріанство. У мене вже мав статися нервовий зрив, добре, що була випивка. До речі, наші наливочки та домашнє вино – це для Каріни «фу». Їй коньяк, бренді чи віскі подавай. Ось така балувана.
Гостювали вони у нас з чоловіком три дні. За цей час я, наче служанка, бігала біля дітей в стилі: «Принеси – подай». Кожного дня рибу готувала, бо це для Каріни підходило. Вони поїдять та й сховаються у кімнаті Павла, а мені після всіх прибирай та мий посуд. Така безсовісна, що навіть жодного разу не запропонувала допомогти.
Думали, що діти допоможуть нам з городиною. Он помідори треба закривати, картоплю викопати, а Кіра заявила, що вони це все можуть у супермаркеті купити, а до нас приїхали відпочити, а не працювати.
Насилу витерпіла два дні, а потім розповіла Кірі все, що про неї думаю. Того ж вечора зібрали речі й на вихід. Ми з чоловіком спакували повний багажник харчів й відправили їх назад до міста. Ввечері приїхав Тихон з Наталею, Меласю у сватів залишили. Так діти допомогли нам всю картоплю викопати, Ната банки перемила. Сіли до столу вечеряти, тільки й чути, як виделки об тарілки стукотять. Усі голодні, втомлені, але ніхто харчами не перебирає.
Згадали про майбутню невістку, подумали, чи крутила б вона носом, якби цілий день на городі не розгинаючись провела. Хоч мали з кого посміятися.
