Суботній вечір, ми з Катькою не можемо поділити дзеркало у моїй кімнаті.
-Посунься – бурчить подруга, намагаючись відсунути мене від люстерка. – Ти й без макіяжу красива, а мені ще треба стрілки рівно намалювати.
-До кого це ти так наряджаєшся? – жартома запитую в неї.
-А то ти не знаєш? Сама уже тричі перевдягалася. Мій брат проговорився, що Юрко точно приїде на вихідні додому, а значить буде на танцях.
За Юрком вмирали усі дівчата нашого маленького містечка. Такого красеня у Голлівуді не знайдеш. Наче намальований. Волосся чорне, густе аж виблискує на сонці. Очі сині-сині, як блакить води. Височезний, кремезний, а голос такий, що аж мурахи по тілу бігають.
Ну як у такого не закохатися? Ми з Катею хоч і дружили й ніколи не сварилися, але заради цього красеня готові були почубитися. Була одна біда, Юрко вже мав дівчину. З Мирославою вони зустрічалися ще зі школи, багато хто пророчив їм весілля та останнім часом плітки говорили зовсім про інше. Здається відстань стала на заваді їхнім стосункам й та солодка парочка доживала свої останні дні, як закоханих.
Я не плекала особливої надії на те, що зумію впасти в очі Юрка. Нічого особливого мене не вирізняло з–поміж інших охочих на увагу місцевого красеня. Одначе того вечора пощастило саме мені. Юрко запросив на повільний танець. Я так розгубилася, що навіть не змогла нічого відповісти. Мовчки кивнула головою й пішла. Він мене про щось розпитує, а я мугичу.
-Не сприйми за образу, але ти що німа? – уже не витримав хлопець й запитав прямо.
-Та ні, просто я трішки хвилююся – зізналася й наступила Юркові на ногу – Пробач.
-Бачу танці не твоя сильна сторона – пожартував хлопець. – А що в тебе гарно виходить?
-Ну я ..Та навіть не знаю. Не можу ось так одразу відповісти. А ти щось умієш?
-Хочеш послухати, як я граю на гітарі?
-Звісно!
Танець ми так і не дотанцювали. Хлопець повів мене у старий будинок своєї бабусі, який вже давно пустував. Дістав гітару, запалив свічки. Схоже, я не перша слухачка цієї зірки. Мій розум волав до мене зсередини «Тікай!», а я сиділа на дивані, навпроти хлопця з цими глибокими синіми очима й не могла поворухнутися. Я залишилася, а вранці прокинулася у порожній хаті.
Ось таким виявився мій ідеал: скористався, зіпсував та й утік. Про те, що відбулося того вечора я не розповіла навіть Каті, хоч вона й бачила, що виходили ми удвох. Обманула, що Юра провів мене додому й кудись пішов.
Мені нічого не хотілося. Прикидалася хворою, щоб нікуди не ходити й ні з ким не зустрічатися. Мама все скидала на хвилювання перед вступом до університету, тому не допитувалася. Юрко додому більше не приїжджав, а я вирішила забутися того негідника.
Коли їхала на навчання уже знала, що вагітна. Довго вагалася, чи варто комусь розповісти. Схилялася більше до переривання вагітності. Навіть записалася на огляд до лікаря, прийшла в поліклініку й це ж треба було перетнутися там із батьком Юрка.
Дядько Сергій мене упізнав. Одразу помітив, що я заплакана й схвильована. Якось по батьківські взяв за руку, відвів у сторону й запитав, що сталося. А я візьми та й розревися. Зізналася йому, що вагітна від Юрка, а хлопець мене уникає.
-Ну я йому покажу, хай тільки додому явиться. А ти не реви, бо дитинка плаксивою народиться. Батькам зізнайся, кажи, що буде весілля, нехай не хвилюються. Перший курс якось закінчимо, а там доведеться взяти перерву.
Через місяць ми готувалися до весілля. Катя була шокована, але все ж пораділа за мене й згодилася бути дружкою. Батьки ніби раді, хороший хлопець й батько у нього хороший. Матері в Юрка не було, тож можливо через це недостачу жіночого виховання він так просто ображав дівчат, не задумуючись про наслідки.
Напередодні весілля Юрко прийшов мене запрошувати, як того велить традиція. Поки мої батьки пригощали свідка, наречений покликав на вулицю поговорити.
-Думаєш, що увірвала щастя? – якось недобре запитав Юра. – Ти у мене отримаєш за свій довгий язик! Я тобі таке подружнє життя влаштую, що не рада будеш, що все заколотила.
Гарно попросив, нічого не скажеш. От тепер сиджу й думаю, а чи не краще було просто зробити те, що запланувала й горя не знати. От тобі й маю тепер синьооке щастя.
