Дуже дивні питання мені почала ставити сусідка. Я одразу і не зрозуміла, чому ж її так цікавить коли я буду вдома, а коли ні.
Баба Маня кожного дня почала до нас приходити: то сіль позичити, то яблук приносила. Вона по нашому домі ходила, наче по власному.
Мені спочатку це дивним не здалося. Вона старенька, пенсіонер. А на старість всі люди стають дещо дивакуватими.
Так ось, баба Маня почала розпитувати про мій розпорядок дня: до котрої години я на роботі, у які дні ходжу в спортзал. Про чоловіка також вона уточняла інформацію. Я не надавала цьому значення, але потім таки зрозуміла.
Одного дня нас пограбували. І зробили це дуже вправно та швидко.
І лише потім я дізналася від сусідів, що син баби Мані вийшов із місць позбавлення волі. Потім він програв у карти кругленьку суму. От вона й ходила до нас і питала коли нас нема вдома.
І по кімнатах розглядала що де стоїть.
Мені цікаво, чи бабі Мані у її такому поважному віці не соромно було вдавати щиру сусідську дружбу, плануючи в голові наше пограбування.
Хоча вину сина баби Мані не доведено, але ми з чоловіком переконані, що це саме він. Та й сусідка після цього випадку до нас більше не приходить і уникає мене.
Навіть розмовляти не хоче. Виглядає так, що вона навіть на нас образилася. От тільки не збагну за що саме.
