Марта була дуже доброю та скромною жінкою. Така тихенька, що й слова лихого чи голосного не скаже. Минулого року відсвяткувала свій ювілей в півстоліття, а дітей так і не мала.
З чоловіком вони жили дуже гарно і щасливо, однак не довго. Лише двадцять два роки, а потім він загинув. Одружилися ще зовсім дітьми і з першого дня мріяли про власних діток.
Довгих вісім років не могли ніяк завагітніти, аж раптом – чудо трапилося. Все б нічого, якби на восьмому місяці Марті не стало погано і не почалися передчасні пологи. Врятувати дитину не вдалося.
Чоловік підтримував свою кохану дружину як тільки міг, а вона ніяк не могла пережити втрату дитини.
Через шість років Господь послав їм можливість стати батьками знову. І історія знову повторилася. Дитина знову ж таки пом ерла після народження на восьмому місяці вагітності.
Тут вже Марта впала в затяжну депресію. Чоловік не міг нічого вдіяти. Вагітніти ще раз жінка просто боялася. Про дітей у їхньому домі і слова бути не могло.
А ще за кілька років життя чоловіка Марти обірвалося. Жінка залишилася зовсім одна. Ледве себе опанувала і взяла в руки.
Після свого ювілею Марта вирішила спробувати ще раз стати мамою. Пішла до клініки і скористалася послугами донора.
Вагітність проходила добре. Марта була під пильним наглядом лікарів. От тільки соромилася людям зізнатися, що вона чекає на дитину. Приховувала свій цікавий стан як тільки могла.
На сьомому місяці лягла до лікарні і народила через два місяці здорового і гарного хлопчика. Назвала дитину на честь свого чоловіка. Ось так Марта на старості літ отримала свою порцію щастя.
